Коли пишуть про те, що у черговий раз прилетіло по Києву, по звичайних мирних людях, то треба враховувати декілька моментів. На світлинах традиційно фігурують якісь бізнес-центри та дуже дорогі апартаменти. Звідки вони взялися, хто їхній власник та на які гроші усе це побудовано - відповідей на ці питання, певно не дасть ніяке БЕБ, НАБУ або СУ НПУ. Вартість цієї нерухомості навіть важко уявити, не то що зібрати таку суму. Крім того, зазвичай прості люди (окрім прислуги) туди й потрапити не зможуть, бо усе це перегороджено, зачинено та охороняється лакеями - ланцюговими псами. Київ, наче Москва на мінімалках, втягнув у себе значну частину ресурсів. Також він втягнув і становий формат відносин із цими боярськими атрибутами. І ці питання соціального ладу в українському суспільстві, як і моду на усе московське, поки що не вирішив жоден майдан чи антимайдан. Ще більшу трагічність всіх цих обстрілів підкреслює, що зазвичай й гинуть пересічні люди, у яких немає змоги сховатись у підземному паркінгу чи на Мальдівах