Forward from: Шрайк Ньюс
Склалася ситуація, коли російські загарбники сформували перевагу в певних компонентах, у яких в нас навпаки, є просідання.
1️⃣ Тотальна перевага в повітрі. В нас нема дієвої протидії КАБам на фронті. Саме тому, єдиною надією залишається те, що таки будуть засоби для знищення авіації противника в тилу, складів з бомбами та підприємств, які їх виробляють.
2️⃣ Тотальна перевага в піхоті. Чисельна перевага росіян навіть за рахунок величезних виплат контрактникам, забезпечує можливість «купувати» просування за рахунок втрат у піхоті, яка своїми руками і ногами захоплює нашу землю, наші позиції. Натомість наша піхота виснажена.
3️⃣ Чітка вертикаль, коли на кожному напрямку є відповідальне командування дивізії чи корпусу, яке напряму відповідає за результат. На противагу заплутаній системі різнорідних підрозділів і незрозумілої ситуації в кожному секторі, коли невідомо хто несе реальну відповідальність за оборону, крім командирів бригад.
Це звісно неповний перелік. Росіяни мають перевагу в кількості ресурсів та адаптуються під необхідність їх ефективного використання. При цьому, вони очевидно мають розрахунок, які втрати вони можуть собі дозволити для досягнення своїх цілей на тому чи іншому етапі.
...
Про питання фортифікації і того, хто та як має їх захищати, замість тактовного мовчання я скажу так. Не скрізь, звісно, копають посеред поля так, що піхота там сидіти ніколи не буде. Ми бачили непогані приклади, але проблема є. Питання тільки в тому, хто і як має її вирішити в ситуації, коли мало хто хоче чути неприємну правду. Словом, якісні укріплення ми на фронті бачили.
Що би ми ще могли зробити: для початку варто було б навести лад із структурою управління на фронті. Коли бригада отримує величезну ділянку фронту під свою відповідальність і ще 15 приданих підрозділів - це ненормально. Коли ми [не] знаємо, хто відповідає за оборону, скажімо, Покровська - це ненормально.
На поверхні лежить рішення, за яким на базі найбільш ефективних бригад, якими керують ефективні офіцери, які мають власну якісну систему підготовки і довіру в армії та суспільстві, можна створити, скажімо, дивізії. Так само здається очевидним (мабуть не для всіх) створення алгоритму систематизації бойового досвіду, що вже давно мало б відбуватися.
...
Ненормально, коли людина повинна командувати технологічним підрозділом чи обіймати керівну посаду в роді сил, не знаючи про галузь нічого - просто тому, що в неї є звання і вислуга років. Некомпетентний – поступися. Компетентний – отримуй відповідальність і повноваження. Якщо з твого підрозділу люди масово хочуть перевестися – відповзай. Залізна прив’язка звання до посади – це зло, яке тягне нас всіх на дно. Потім не доведеться виправдовуватися, що всі наші проблеми через ТРО.
Ну і окремо варто сказати, що сюди також має входити питання культури комунікації та передачі інформації про реальний стан справ на фронті, адже одна єдина брехня чи неточність у доповідях на місцях запросто призводять до людських втрат, яких можна було уникнути. Тому, звільнення компетентних офіцерів, які говорять об’єктивні речі, теж неприпустиме.
Олександр Солонько
1️⃣ Тотальна перевага в повітрі. В нас нема дієвої протидії КАБам на фронті. Саме тому, єдиною надією залишається те, що таки будуть засоби для знищення авіації противника в тилу, складів з бомбами та підприємств, які їх виробляють.
2️⃣ Тотальна перевага в піхоті. Чисельна перевага росіян навіть за рахунок величезних виплат контрактникам, забезпечує можливість «купувати» просування за рахунок втрат у піхоті, яка своїми руками і ногами захоплює нашу землю, наші позиції. Натомість наша піхота виснажена.
3️⃣ Чітка вертикаль, коли на кожному напрямку є відповідальне командування дивізії чи корпусу, яке напряму відповідає за результат. На противагу заплутаній системі різнорідних підрозділів і незрозумілої ситуації в кожному секторі, коли невідомо хто несе реальну відповідальність за оборону, крім командирів бригад.
Це звісно неповний перелік. Росіяни мають перевагу в кількості ресурсів та адаптуються під необхідність їх ефективного використання. При цьому, вони очевидно мають розрахунок, які втрати вони можуть собі дозволити для досягнення своїх цілей на тому чи іншому етапі.
...
Про питання фортифікації і того, хто та як має їх захищати, замість тактовного мовчання я скажу так. Не скрізь, звісно, копають посеред поля так, що піхота там сидіти ніколи не буде. Ми бачили непогані приклади, але проблема є. Питання тільки в тому, хто і як має її вирішити в ситуації, коли мало хто хоче чути неприємну правду. Словом, якісні укріплення ми на фронті бачили.
Що би ми ще могли зробити: для початку варто було б навести лад із структурою управління на фронті. Коли бригада отримує величезну ділянку фронту під свою відповідальність і ще 15 приданих підрозділів - це ненормально. Коли ми [не] знаємо, хто відповідає за оборону, скажімо, Покровська - це ненормально.
На поверхні лежить рішення, за яким на базі найбільш ефективних бригад, якими керують ефективні офіцери, які мають власну якісну систему підготовки і довіру в армії та суспільстві, можна створити, скажімо, дивізії. Так само здається очевидним (мабуть не для всіх) створення алгоритму систематизації бойового досвіду, що вже давно мало б відбуватися.
...
Ненормально, коли людина повинна командувати технологічним підрозділом чи обіймати керівну посаду в роді сил, не знаючи про галузь нічого - просто тому, що в неї є звання і вислуга років. Некомпетентний – поступися. Компетентний – отримуй відповідальність і повноваження. Якщо з твого підрозділу люди масово хочуть перевестися – відповзай. Залізна прив’язка звання до посади – це зло, яке тягне нас всіх на дно. Потім не доведеться виправдовуватися, що всі наші проблеми через ТРО.
Ну і окремо варто сказати, що сюди також має входити питання культури комунікації та передачі інформації про реальний стан справ на фронті, адже одна єдина брехня чи неточність у доповідях на місцях запросто призводять до людських втрат, яких можна було уникнути. Тому, звільнення компетентних офіцерів, які говорять об’єктивні речі, теж неприпустиме.
Олександр Солонько