Сидоренко | 97 ОМБ

Рівно 120 років тому, у 1904 році, у Харкові сталося знакове для українського визвольного руху протистояння. Бойова організація «Оборона України», яка діяла при «Українській народній партії», виступила проти імперської політики москви, спрямованої на знищення української ідентичності.

На знак протесту проти святкування 250-річчя «приєднання Малоросії» вони підірвали погруддя Олександра Пушкіна. А поруч із місцем вибуху розкидали відозви із закликом боротися за національне визволення.

Ця подія нагадує, що символи імперської культури, такі як Пушкін, були і залишаються інструментами культурної експансії. Увічнення Пушкіна в Україні мало не культурний, а політичний характер. Він не просто поет, а частина механізму асиміляції, який підміняв українську культуру та нав’язував імперські цінності.

Сьогодні, через 120 років, ми все ще маємо завдання продовжити справу наших попередників: очищати українські топоніми, простір і культурний дискурс від символів, що досі тримають нас у тенетах колоніальної спадщини.

Національне визволення — це не тільки про боротьбу за територію, а й за історичну пам’ять, мову та культуру. Як тоді, так і зараз, це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Сьогодні, коли Україна веде боротьбу за свою незалежність і майбутнє, ми маємо пам'ятати: підтримка військових — це не просто слова чи формальності. Це наш обов'язок. Кожен воїн, який ризикує життям на фронті, має знати, що вдома його чекає не тільки родина, а й держава, яка забезпечить гідні умови повернення. Це не "допомога", це мінімум, який ми зобов’язані забезпечити тим, хто став на захист нашої свободи.

Сучасні механізми соціального захисту мають бути спрямовані на реальну підтримку, а не залишатись на рівні бюрократичних обіцянок. Це психологічна допомога, гідне фінансове забезпечення, медичні послуги та професійна адаптація після повернення. Якщо ми хочемо бути сильною нацією, ми маємо ставити воїнів і ветеранів на перше місце. Їхня впевненість у тому, що вони не покинуті, зміцнює бойовий дух на передовій та об’єднує країну в тилу.

Це не просто підтримка — це фундамент нашої єдності та шлях до перемоги. Ті, хто боронить країну сьогодні, мають отримати від нас більше, ніж обіцянки. Вони мають отримати реальний захист і підтримку, яка відповідає їхній відданості.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Американські вибори привертають увагу всього світу, і, звісно, ми стежимо за тим, хто переможе і як це може на нас вплинути. Але важливо пам’ятати: наше майбутнє – лише в наших руках. Ніхто за нас не збудує сильну, вільну й незалежну Україну.

Так, рішучі партнери й більша підтримка – це важливо й цінно, але тільки ми самі визначаємо свою долю. Наша сила – в нашій єдності, непохитності та наполегливості. І яким би не був світ навколо, ми рухаємося вперед і будуємо країну, про яку мріємо, тут і зараз!

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Переговори з країною-агресором — це смертельна небезпека для України. росія з самого початку вторгнення показала свою справжню мету: захопити, знищити та підкорити. Нещодавно опубліковані документи чітко свідчать, що навіть у березні 2022 року росія вимагала від нас поступок, які лише зміцнювали б її контроль. Треба відкинути будь-які ілюзії — “перемовини” для росії не більше ніж стратегія, щоб продовжувати свої імперські плани.

Не варто сподіватися на чесність чи компроміс з боку ворога. Кожна поступка з нашого боку — це прямий крок до нових втрат, до ще більшої крові. Поки ми довіряємо ворожим обіцянкам, вони тільки готуються до нової хвилі атак. Якщо говорити про перемовини, то вони мають бути лише на наших умовах, інакше — це пастка. Перемовини з агресором завжди обертаються гірше, ніж здається, і будь-які слабкі місця з нашого боку вони використають без вагань. Ми не маємо права забувати: агресор розуміє лише силу, і кожен, хто думає інакше, лише наближає нас до нової трагедії.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Ситуація на фронті важка, ворог підступає до наших міст. І що, будемо далі чекати, сподіваючись на диво? Це не час для відчаю і тим більше не час для бездіяльності.

Коли ворог наближається до наших міст, кожен, хто залишається бездіяльним, фактично допомагає йому. Час прокидатись і розуміти - кожен має зробити максимум можливого, щоб підтримати фронт.

Ворог розуміє тільки мову сили, якщо ми не почнемо діяти зараз, завтра ворог постукає у наші двері.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Третій рік повномасштабної війни, а в наших містах все ще працюють онлайн-камери, які транслюють у реальному часі!

Коли ми дозволяємо ворогу бачити наші міста, ми своїми руками наражаємо на небезпеку кожного українця. Відкритий доступ до таких трансляцій може надати ворогу інформацію про: маршрути цивільних, розташування техніки, переміщення транспорту. Кожна онлайн-камера стає інструментом коригування ударів і ми самі передаємо цю інформацію.

Відкриті трансляції потрібно негайно зупинити. Безпека під час війни – це не просто слово, це відповідальність за людські життя.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Вчорашній ворожий обстріл зруйнував частину Держпрому — символ Харкова, символ незламності і серце нашого міста. Це не просто удар по стінах, це удар по нашій історії, по духу міста, яке було і буде українським. Ми обов’язково відбудуємо все, бо Харків — це місто, яке піднімається з попелу.

Проте це черговий сигнал для кожного з нас: зупинити ворога можна лише разом.Ворог розуміє лише мову зброї та сили, йому наплювати на домовленості та підписи під камери у дорогих костюмах.

Ми зобов’язані єднатись і діяти задля перемоги.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Країна агресор активно поширює свої пропагандистські наративи в країнах, таких як Іран, Китай і КНДР, створюючи фальшиве уявлення про виправданість війни.

В Ірані через значуще медіа «Kayhan», росія намагається переконати громадськість, що війна — це “відповідь” на агресію НАТО і США. Китайські ЗМІ використовують війну для звинувачення Заходу, наголошуючи на ролі Китаю як «миротворця», водночас просуваючи антизахідні настрої. У КНДР пропаганда малює участь своїх військових у війні як частину глобальної боротьби з «імперіалістичним Заходом».

Ці наративи спотворюють реальність, створюючи враження широкої підтримки росії серед авторитарних режимів. Проте ця “підтримка” спрямована на виправдання агресії та підживлення антизахідної риторики. Українці мають усвідомлювати, що ця інформаційна війна — ще один напрямок, де ми маємо протистояти маніпуляціям та фальшивим виправданням російської агресії.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

95 героїв сьогодні знову вдома, серед них — 34 захисники Азову, які боролися за Азовсталь. Це чудова новина, але справжня радість буде тоді, коли кожен з наших побратимів повернеться додому.

Азовська родина не забуде жодного, і ми боротимемось до кінця, щоб повернути усіх додому.

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ

Сьогодні ми згадуємо тих, хто не просто боровся, а змінив хід історії — воїнів УПА та засновників Чорного корпусу. Їхня боротьба — це не романтичні історії, це реальна кров, реальні бої і справжні перемоги, здобуті ціною життів. Вони стояли, коли здавалось, що всі проти нас, коли надія була майже втрачена. Але їхній незламний дух і жага до свободи стали тим, що сьогодні називають українською волею.

Чорний корпус — це не просто воїни, це символ нашої здатності битися до кінця, незважаючи ні на що. Вони створили історію, яка показала, що українці ніколи не будуть рабами і не будуть схиляти голову. Їхній приклад став орієнтиром для всіх поколінь, включно з нашим. Тепер ми продовжуємо їхню справу, розуміючи, що свобода дається дорого, але вона того варта.

Вороги завжди будуть, але як показали УПА і Чорний корпус, ворог — це не проблема. Проблема тільки в тому, чи вистачить у нас волі боротися. У них вистачило. І нам вистачить. Слава героям!

Підписатися ➡️ Сидоренко | 97 ОМБ