Учишся рахувати — спочатку до десяти,
потім далі.
Перші засвоєні числа — як перші кроки в життя дорослого світу.
Три, п’ять, сім, одинадцять.
Пальців на руках уже замало,
аби показати всі вивчені.
Батьки тішаться.
Ти ростеш.

Ти ростеш.
І знову учишся рахувати —
спочатку до десяти, потім далі.
Троє, п’ятеро, семеро, дев’ятеро.
Рятувальники витягли з-під завалів шістнадцять тіл.
До ранку кількість загиблих зросла до двадцяти восьми.

Збиваєшся в підрахунках,
бо за кожною цифрою бачиш людину.

Кількість загиблих — як свідчення того,
що твої дитячі знання більше не працюють.

Дорослий світ — як вимога вміння рахувати тіла.

Кожна ніч — як генератор випадкових чисел.

#Таняпише