розгортаю карту своєї країни — й обпікаюся.
будинки дихають полум’ям, згорблені передчасно.
дітей, закутаних в чорне, колишуть на рятувальних ношах.
осіннє сонце сміється, відбиваючись у калюжах крові.
із назви вулиці випадають ініціали мешканців.
уцілілі стіни потрапляють у нові екскурсійні маршрути.
приїжджайте, дорогі гості, не бійтеся забруднитись пилом і попелом.
погляньте, якою ціною твориться сучасна світова історія.

Я забула всі мови, крім однієї — мови ненависті.
Нею і говоритиму.