В якості квестора йому довелося служити в Дальній Іспанії. Перебуваючи там, під час об'їзду міст для здійснення суду за дорученням претора, він прибув у Гадес і, побачивши статую Александра Македонського у місцевому храмі Геркулеса, зітхнув, немов не витримавши власної неспроможності зробити нічого величного та вартого уваги, коли Александр в його віці вже поставив світ на коліна. Тоді він попросив про звільнення, щоб при першій же нагоді вхопитися за більші можливості в Римі.

Побачивши в храмі, що був присвячений Геркулесу, подобу Александра, він голосно застогнав, нарікаючи на те, що досі не здійснив жодного великого вчинку.

Нам розповідають, що в Іспанії, коли на дозвіллі він читав про Александра, він надовго занурився в роздуми, а потім взагалі розплакався. Його друзі здивувалися та запитали щодо причини горювання. На що він відповів: "Чи не вважаєте ви достатньою причиною для смутку те, що Александр у моєму віці вже став царем стількох народів, а я досі не досягнув жодного великого успіху?".