Ці блядські історії

Прямо от скучила за вами, бігме!

😊😊😊

В тредс одна дівчина вирішила присоромити мене за те, що я розказую про свій попередній досвід.

При чому, не через нього безпосередньо, а через те, що вона вважає неповагою щодо мого чоловіка розказувати таке на загал.

І це дуже смішно, якщо, наприклад, знати, що з коханим я познайомилася на цьому каналі і що він мій давній читач.

Тобто чоловік вже давно і глибоко в курсі всього мого досвіду — і не вважає це неповагою. А якась рандомна людина — вважає. При чому, так сильно, що вж прийшла мені це розповісти.

Неповага для мене — це коли двоє про щось домовились, а інша людина порушує домовленості. Чи приховує щось важливе, що точно повпливало б на розвиток стосунків. Чи слухає, погоджується, а робить все одно те, що іншій людині не ок.

Чи є неповагою попередній досвід і розповіді про нього? Особисто мені — ні. І чоловіку моєму — ні. А думка інших людей мені не релевантна:) Мені з тим окей, що вони не погоджуються чи мають свою.

Але нав’язувати собі нічого не дозволю.

#принесла_з_тредсу

Оце я трохи сумувала, бо не мала вам що писати. Бо щось інтимне не хочу, це наше з коханим.

Але тут я зареєструвалася в Threads.

Бозю, які інтересні люди, яка не моя бульбашка! І які махрові ідіоти місцями!

Оце проводжу експеримент, скоро розкажу;)

Мені от цікаво: де виринає мій канал періодично, що хвилями підписуються якісь люди?

Навіть живі серед них, а не боти всякі?

Після вчорашнього поста я отримала коментар: « а мої чоловіки не мають жодного стосунку до війни — і я цьому рада. Бо їхнє життя мені важливе».

Знаєте, я розізлилася і видалила коментар. А потім пожаліла.

Бо так не можна.

Бо для того, щоб деякі чиїсь чоловіки були максимально далеко від війни, інші мають бути максимально близько. Я би навіть сказала — у війні.

Мій коханий чоловік служить вже 25 місяців. Бути дружиною, яка чекає, нелегко. Бо моє життя насправді підпорядковане його життю, а його — державі.

Його рішення було виваженим та обдуманим. Хоча за законом він міг не йти — і ніхто йому б і слова не сказав. Бо він, як мінімум, не дотягував до віку призову.

Чи його життя мені важливе? Ох, неймовірно! Я взагалі-то збираюся прожити з цим чоловіком до своєї глибокої старості, мати з ним дім і купу котів-собак-іншої живності. Хочу показати йому свої улюблені міста в світі — і відкрити разом нові.

Чи життя інших чоловіків важливе їхнім дружинам? Безперечно!

Мені ранив цей коментар. Але я його запам’ятаю.

P.S. І ще: чому люди, які закривають очі на війну в Україні, думають, що вони встигнуть втекти, раптом шо?

Питання риторичне.

#дружина_яка_чекає

Подивилася на дату попереднього посту: оце мене не було скільки!

Хоча я була, людоньки. Просто так багато всього відбувається в житті, що на писанину нема ресурсу.

*ні, я зараз не про секс*

:)

Та я відчуваю, що повільно, але впевнено в мені зріють нові тексти. І скоро я захочу ними поділитись.

Скучили за мною?:)

P.S. Так, я хочу соціальних поглажувань:)

Я оце подумала: в принципі таки чоловіків для всяких історій я обирала правильно.

Бо ті, з ким мінімально підтримую зв’язок чи принаймні слідкую за їхнім життям, майже всі служать або максимально дотичні до.

Хоча є такі, які втекли чи банально не повернулись.

Та в загальному вибірка хороша.

А ви що?

Знаєте, написання книги йде туго, бо мені доводиться проживати частину свого минулого: і це не лише якісь веселі історії, а досить болючі моменти.

І на це вже пішла не одна сесія з психологинею. І навіть не три. Бо наша пам’ять — цікава штука, вона береже нас і ховає частину спогадів в такі закапелки, що лише з бульдозером вдається розкопувати.

Але воно того варте.

Сьогодні мені 43.

І я щаслива, що можу святкувати цей день вдома, в своєму місті, в своїй країні.

Так багато змінилося за цей рік і мені важливо зафіксувати себе в цій точці, щоб йти далі.

1. Трохи змінила сферу діяльності, але вона теж про красу і любов:) Вже рік онлайн магазинчику з одягом і мене це неймовірно радує. Якщо хочете доєднатися, напишіть мені — я дам посилання.

2. Продовжую гребтися з своїм здоров’ям — успіх перемінний, але тут важлива стабільність.

3. Я щаслива, люблена і люблю. І хоч ми бачимося з чоловіком дуже рідко, та кожна зустріч як доооовге побачення.

4. Щотижневі зустрічі з психотерапевткою і антидепресанти — це те, що мене тримає. Без цієї основи було б дуже важко гребти хоч кудись.

5. Котик:) Чудовий подарунок від коханого чоловіка. Цинамон своїми пухнастими лапками та щоденним муркотінням підтримує мене кожного дня.

Що я бажаю собі в своєму новому році?

Тримати оптимальну для себе швидкість. Важливе для мене — у фокусі, неважливе — не існує. Більше можливостей бачитись з коханим. Відпочивати не тоді, коли вже всьо, а трохи раніше. Підтримувати тих, кого можу і хто дає мені жити це життя.

Ну і день народження — це чудова нагода відкрити банку для важливого.

Я хочу підтримати двох жінок, кожна з яких робить все, що може — і що не може, теж робить:)

Валіко — жінка, яку вчить дівчат та хлопців літати на фпв. А нам потрібні круті фпвішники, які знищуватимуть самі знаєте кого і захищатимуть наших воїнів та воїнок.

Оля — жінка, яку опікується котиками, яких покинули. Ці пухнасті дупці живуть в клініці, та кожного місяця треба оплачувати перетримку. І ви можете зробити життя котиків як мінімум трохи кращим.

Я постановила собі зібрати 43 000 — це, безумовно, дофіга:) Але будь-яка сума, яка збереться, буде важливою допомогою як одним котикам, які вчаться бути асами в своїй справі, та іншим, в яких більше нікого, крім нас, нема.

Через кілька днів я розподілю суму, яку зберу — і звичайно, напишу звіт.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/9uWUQQqa5n

Номер картки банки: 5375411221853786

Всьо, вітайте мене:)

P.S. Якщо вам раптом хочеться пригостити саме мене кавою/смачненьким/ще чимось, то тримайте мою картку: 4441114451216343

Людоньки!

Я поки забрала коментарі, бо ця ботва москальська мене задовбала.

Сподіваюся, вони відпадуть.

«Коли ти зрозуміла, що це любов?»

«Коли ми спокійно почали говорити про секс, смерть*, гівно і гроші».

Максимально чесний діалог, як на мене.

*про смерть все ще говорити важко, та ми живемо в такий час, що варто і заповіт вже мати, і розпорядника/розпорядницю.

Що таке любов?

Це знати розмір коханої людини і купити саме той одяг, який вона хоче.

Але любов — це не лише це, звичайно. У кожної людини можуть бути свої критерії.

Мені от важливо, коли знаю, що в стосунках я отримаю безумовну підтримку і мене підхоплять, коли цього потребуватиму.

І тут навіть важливий не так момент підхоплення, як знання, що тебе впіймають і не дадуть впасти.

Це дає мені крила.

Колись я думала, що любов — це обов’язково якісь страждання і точно треба проходити перепони, Рим, Крим і мідні труби. Бо я це бачила в кіно, читала в книжках — і навколо мене таких стосунків з качелями було дохріна.

Та дякую, я вже накаталась. Більше таке не практикую.