Так звучить присяга українського військовослужбовця, котру всі курсанти, військовослужбовці за контрактом та солдати строкової служби (ледь не забула про ліцеїстів😅, вони теж) складають після проходження свого КМБ. Читають її урочисто, перед стороєм і звичайно на неї приїзджають батьки/братисестри/бабусідідусі/тіткидядьки/їхдіти/найкащідрузі_і_їхдіти. Загалом всі, чия доля торкнулася Вас і, хто гіркими сльозами і тупими шуточками Вас провів до лав ЗСУ.

А шуткувати, повірте, є з чого. От перше, що спаде на думку будь-якому курсанту: зарплата — це вже об'єкт стьобу №1. Але хіба то має значення, коли живеш ідеєю?)

Але читають текст вище всі виразно і з усмішкою, бо це свято для всього інституту, а так як КМБ триває 30 днів, відчуття увалу (в нормальних людей "звільнення з розташування інституту") в курсантів першого курсу вперше за такий строк, дарує запал щастя та енергії крутіший за РедБулл. Після того як всі прочитали клятву, весь інститут святково кричить трикратне "СЛАВА! СЛАВА! СЛАВА!!!". І тут вже щасливі всі курси й офіцери, бо присутні та запрошені (начальник інституту, кілька поважних генералів, представник адміністрації державної установи, священик і тд) прочитали свої звернення, курсанти прочитали клятву, а батьки зробили мільйон фоток з усіх ракурсів, нарешті настає момент проходження стройовим і всі вільні.🙈

Ті, хто прийняв присягу, йдуть у звільнення, хто вже давно топчуть берці — на пари. Варто сказати, що от на цьому моменті шуточки закінчуються і починається сурова дійсність курсантських буднів.
Але це дуже красива церемонія, яка відбувається в вересні. Особисто я чекаю її щоразу і дуже радію за наших першачків.

Так починає свій шлях до офіцерских погон кожен курсант. Мирного Вам неба! Далі буде✈️