Forward from: Орестократія
Умиротворення замість миру: західні партнери інтенсивно задумалися над завершенням війни в Україні.
ЄС щиро сподівається, що плани Трампа щодо України врахують і європейський безпековий інтерес. Тоді як сам майбутній президент сподівається геть зовсім на інше.
🫵🏼 Європа відверто налякана кремлем, проте України не зрікається. Тому європейське крило НАТО готує алгоритм завершення війни за формулою «ні нашим, ні вашим». Та не поспішайте їх засуджувати.
👉🏼Брюссель наразі не переймається статусом окупованих територій, його турбують насамперед гарантії безпеки Україні: тобто створення запобіжників, які мали б захистити нашу державу у повоєнний період, і при цьому — не особливо роздратувати московського диктатора (як пише Bloomberg, «не спровокувати путіна»).
👉🏼 Західні партнери вже не говорять про «пошук шляхів перемоги» і «перспективи членства в НАТО», а обіцяють дати Києву удвічі більше зброї. Вони це називають «зміцненням переговорної позиції України у момент ескалації російської агресії». Про збільшення постачання говорили й генсек НАТО Марк Рютте, і міністри закордонних справ Альянсу.
👉🏼 Після завершення війни (чи гарячої фази конфлікту, як вже вийде) партнери думають створити демілітаризовану зону, яку патрулюватимуть європейські війська: ідею нібито підтримали британці, французи, а згодом і німці.
👉🏼 Варто зауважити, що європейське крило альянсу воліло б розпочати перемовини з кремлем про врегулювання «вже найближчим часом», ще до того моменту, доки Трамп вийде на геополітичний подіум зі своєю кувалдою миротворчості… Очевидно, розрахунок на те, щоб новий-старий господар Білого Дому не вигадував велосипед заново, а скористався європейським.
👉🏼 Фактично, Старий Світ задекларував, що готовий прислухатися до кремлівського діда, і відмовляється в осяжній перспективі розглядати членство України в НАТО. Бо це означатиме перехід червоних ліній РФ, яка розглядає Україну як частину своєї сфери впливу. З іншого боку, європейці воліли б не бачити російські війська на західному кордоні України, тому й проявляють активність.
🫵🏼 Тим часом Київ вимушений визнати, що колись найгірший сценарій завершення війни став найкращим: йдеться про згоду на початок мирного процесу, — без кордонів 1991-го року. Цей coming out був потрібен для політичного зближення з командою Трампа. Українська делегація саме перебуває в США. І тут є дві новини.
👉🏼 Погана полягає в тому, що офіційно радники Трампа і далі тримаються стратегії тиску на Україну, винагородження путіна трофеями у вигляді 20%+ української території й блокуванням євроатлантичної інтеграції України.
👉🏼 Хороша — тиснутимуть не лише на Україну. Спецпредставник Трампа з питань російської війни проти України Кіт Келлог підтримав надзусилля Байдена «в квапливому постачанні зброї Україні». Як сказав Келлог, «це дасть Трампу важелі тиску на Москву в перемовинах про врегулювання» (The Wall Street Journal).
🫵🏼 Загалом ще рано говорити, якою версією «мирного плану» інтелектуально завагітніє Білий Дім під головуванням Трампа. У США немає спільних кордонів ні з РФ, ні з атакованою путіним Україною. Відтак фінальна версія може базуватися не стільки на геополітичній раціональності, скільки на дипломатичній легкості її реалізації.
👉🏼 Трампу потрібен терміновий успіх, а також можливість зосередитися на боротьбі з внутрішніми ворогами та кривдниками, для цього зовнішніх треба умиротворити. Звісно, на практиці, замирення США з РФ не виглядатиме так лінійно, бо на шляху їх зближення теж чимало каменів спотикання. Домовитися про глобальний мир з перерозподілом сфер впливу їм отак ось сходу навряд чи вдасться.
👉🏼 Логічно припустити, що ота глобальна угода Трампа—путіна—2025 щодо України передбачатиме насамперед припинення вогню і багаторічні перемовини між агресором, його жертвою та неймовірною кількістю посередників. Отакий ось "найкращий" поганий план.
ЄС щиро сподівається, що плани Трампа щодо України врахують і європейський безпековий інтерес. Тоді як сам майбутній президент сподівається геть зовсім на інше.
🫵🏼 Європа відверто налякана кремлем, проте України не зрікається. Тому європейське крило НАТО готує алгоритм завершення війни за формулою «ні нашим, ні вашим». Та не поспішайте їх засуджувати.
👉🏼Брюссель наразі не переймається статусом окупованих територій, його турбують насамперед гарантії безпеки Україні: тобто створення запобіжників, які мали б захистити нашу державу у повоєнний період, і при цьому — не особливо роздратувати московського диктатора (як пише Bloomberg, «не спровокувати путіна»).
👉🏼 Західні партнери вже не говорять про «пошук шляхів перемоги» і «перспективи членства в НАТО», а обіцяють дати Києву удвічі більше зброї. Вони це називають «зміцненням переговорної позиції України у момент ескалації російської агресії». Про збільшення постачання говорили й генсек НАТО Марк Рютте, і міністри закордонних справ Альянсу.
👉🏼 Після завершення війни (чи гарячої фази конфлікту, як вже вийде) партнери думають створити демілітаризовану зону, яку патрулюватимуть європейські війська: ідею нібито підтримали британці, французи, а згодом і німці.
👉🏼 Варто зауважити, що європейське крило альянсу воліло б розпочати перемовини з кремлем про врегулювання «вже найближчим часом», ще до того моменту, доки Трамп вийде на геополітичний подіум зі своєю кувалдою миротворчості… Очевидно, розрахунок на те, щоб новий-старий господар Білого Дому не вигадував велосипед заново, а скористався європейським.
👉🏼 Фактично, Старий Світ задекларував, що готовий прислухатися до кремлівського діда, і відмовляється в осяжній перспективі розглядати членство України в НАТО. Бо це означатиме перехід червоних ліній РФ, яка розглядає Україну як частину своєї сфери впливу. З іншого боку, європейці воліли б не бачити російські війська на західному кордоні України, тому й проявляють активність.
🫵🏼 Тим часом Київ вимушений визнати, що колись найгірший сценарій завершення війни став найкращим: йдеться про згоду на початок мирного процесу, — без кордонів 1991-го року. Цей coming out був потрібен для політичного зближення з командою Трампа. Українська делегація саме перебуває в США. І тут є дві новини.
👉🏼 Погана полягає в тому, що офіційно радники Трампа і далі тримаються стратегії тиску на Україну, винагородження путіна трофеями у вигляді 20%+ української території й блокуванням євроатлантичної інтеграції України.
👉🏼 Хороша — тиснутимуть не лише на Україну. Спецпредставник Трампа з питань російської війни проти України Кіт Келлог підтримав надзусилля Байдена «в квапливому постачанні зброї Україні». Як сказав Келлог, «це дасть Трампу важелі тиску на Москву в перемовинах про врегулювання» (The Wall Street Journal).
🫵🏼 Загалом ще рано говорити, якою версією «мирного плану» інтелектуально завагітніє Білий Дім під головуванням Трампа. У США немає спільних кордонів ні з РФ, ні з атакованою путіним Україною. Відтак фінальна версія може базуватися не стільки на геополітичній раціональності, скільки на дипломатичній легкості її реалізації.
👉🏼 Трампу потрібен терміновий успіх, а також можливість зосередитися на боротьбі з внутрішніми ворогами та кривдниками, для цього зовнішніх треба умиротворити. Звісно, на практиці, замирення США з РФ не виглядатиме так лінійно, бо на шляху їх зближення теж чимало каменів спотикання. Домовитися про глобальний мир з перерозподілом сфер впливу їм отак ось сходу навряд чи вдасться.
👉🏼 Логічно припустити, що ота глобальна угода Трампа—путіна—2025 щодо України передбачатиме насамперед припинення вогню і багаторічні перемовини між агресором, його жертвою та неймовірною кількістю посередників. Отакий ось "найкращий" поганий план.