VidhukOnline🎧🍀🤖

Мами вже давно немає. Їй було всього 60 років.

Вона довго хворіла й багато лікувалася. Перенесла стільки операцій, що все її тіло було в шрамах. Але зараз я хочу сказати не про хворобу.

Останні десять років свого життя мама постійно ходила до театрів, музеїв, на вистави. Вона буквально нічого не пропускала. У нас була багатодітна сім’я, а в мами була знайома, яка могла діставати безкоштовні квитки практично до будь-якого театру. І мама користувалася кожною такою можливістю — ходила, дивилася, цікавилася, жила.

Був у мене й знайомий Михайло. Його теж уже давно немає, йому було 65 років. І я пам’ятаю, як останніми роками він теж почав багато ходити до театрів, цікавитися культурою, намагався проводити свій час не просто так, а робити щось корисне для інших.

І коли згадую їх обох, починаю розуміти одну просту річ.

З часом людина зовсім інакше починає дивитися на життя. Розуміє, наскільки воно коротке і наскільки важливо не просто прожити відведений тобі час, а залишити після себе щось хороше. Передати свої знання, допомогти комусь, зробити щось корисне, хоча б трохи покращити світ навколо себе.

Шкода тільки, що часто це розуміння приходить тоді, коли починаєш особливо гостро відчувати: життя не безкінечне.

Тому не варто чекати цього моменту.

Живіть зараз. Проводьте час із близькими, цікавтеся світом, робіть щось хороше для інших і не відкладайте життя на потім.

Бо життя в нас одне. І, мабуть, найважливіше — встигнути зрозуміти його цінність не наприкінці, а значно раніше.

#Життя #ЦінністьЖиття #Сімʼя #БлизькіЛюди #НеВідкладайЖиття

Я знаю, що тут сидять різні люди. Я вас не боюся. Україна не продається!

ДО РЕЧІ, МОЖЕТЕ ПОБАЧИТИ НУСАНТАРУ НА ВЛАСНІ ОЧІ

Приблизно рік тому я особисто побував у Нусантарі — новому політичному та адміністративному центрі Індонезії, який будують на острові Калімантан.

Я зняв відео безпосередньо на місці, тому можна побачити, як виглядала нова столиця на тому етапі будівництва. На відео також є дати — легко порівняти, що було тоді та як проєкт розвивається зараз.

Особливо цікаво подивитися це після історії Джакарти: місто, яке століттями було центром Індонезії, поступово отримує абсолютно новий політичний центр-конкурент.

Дивіться моє відео з Нусантари у Facebook:

https://www.facebook.com/share/r/1DcugFjqbG/?mibextid=wwXIfr

#Nusantara #Indonesia #IKN #Kalimantan #Jakarta

Колись у мене сталася одна історія, яку я чомусь пам’ятаю досі.

Якраз починався карантин. Усе закривалося, кордони перекривали буквально на очах, а я в той момент був у Батумі.

Ми почали шукати будь-який спосіб виїхати. Квитків немає, місто практично мертве, часу — буквально лічені години. У результаті побігли в порт, бо залишався чи не єдиний варіант — пором до України.

Так ми й дісталися додому.

Після прибуття нас на два тижні відправили на карантин у санаторій «Куяльник» біля Одеси. У кожного була своя кімната, годували безкоштовно. Умови трохи «совкові», але загалом нормально. З кімнат майже не випускали, тому єдиним живим спілкуванням були короткі розмови, коли виходили на перекур або просто подихати повітрям.

Там я познайомився з жінкою років 45–50. Вона багато подорожувала, була десь в Африці, і ми час від часу розмовляли про життя.

Коли карантин закінчився, за нами приїхали рідні машиною, щоб забрати до Києва.

Там був ще один хлопець, і я запропонував підвезти його з нами.

Причому спочатку я взагалі збирався зробити це безкоштовно.

А він раптом почав зі мною торгуватися, щось розповідати про зниження ціни. Мене це трохи вибісило: я хотів людині просто допомогти, а вона ще й торгується.

Я вже почав думати: «Та ну його. Нехай сам добирається».

Ця жінка почула нашу розмову. Коли хлопець відійшов, вона сказала мені одну річ, яку я запам’ятав на роки.

Вона сказала приблизно так:

«Коли ви намагаєтеся зробити добру справу, демони це бачать і починають вставляти вам палиці в колеса. Вони хочуть, щоб після цього ви подумали: “Та ну його, більше ніколи нікому допомагати не буду. Люди все одно невдячні”.

А ви повинні це пересилити й усе одно зробити добру справу.

Зробите так два-три рази — і демони зрозуміють, що вас не зламати. Що ви все одно залишитеся доброю і відкритою людиною. І тоді все почне налагоджуватися».

Не знаю, наскільки буквально вона вірила в тих «демонів», але сама думка мені запам’яталася.

Не дозволяйте чужій невдячності змінювати те, якою людиною є ви.

Того хлопця ми, до речі, все-таки підвезли.

Хоча тип він був, звісно, ще той :)

#Карантин #Куяльник #ЖиттєваІсторія #ДобріСправи #Людяність

.