Вірш : Дуже часто питаю я Бога...
Дуже часто питаю я Бога :
"В чому Боже, є моя вина?
Що життєва не легка дорога,
Що не легким є моє життя...."
Дуже часто питаю я Бога,
Чому миру у серці нема?
Чому розпач є, біль і тривога,
Куди радість поділась моя?
Дуже часто питаю я Бога,
Де маю щастя собі я знайти?
Де та життєва дорога,
По котрій буде легко іти?
Дуже часто питаю я Бога,
Чому томиться моя душа?
І чому нема перемоги,
Минає так моє життя.
Дуже часто питаю я Бога,
"Чи Ти чуєш мене?
Може моєї не знаєш Ти мови?
А душа порятунку так жде..."
Дуже часто питаю я Бога :
" Боже де Ти? Хоч знака подай.
Ходить слідом за мною тривога,
Оселилась у серці печаль.
Вже втомилась я Бога питати,
Мені відповідь Він не дає.
Треба вихід самотужки шукати,
І дивитись де щастя те є.
Куди їхати, йти? З ким знайомство завести?
Кому поділити свого тягара?
Хто допоможе цю ношу понести?...
Може тоді щасливою стану вже я?
Минають дні, і час проходить,
А щастя досі не знайшла.
Вже біль в спині, і ноги зводить,
Голову покрила сивина.
Думки неначе рій бджолиний,
Ніч темна за вікном.
Пролила не одну сльозину,
Сама з собою, в двох, разом...
Тиша. Нікого не чути...
Пролунали десь, якісь слова...
Хто це? Не можу я збагнути,
Адже тут я є зовсім одна.
Знову голос тихий, ніжний:
"Ти не одна, Я завжди був з тобою!
Давав весну, і день зимовий, сніжний,
Давав Я вибір, волю.
Давав Я сонце і дощі,
Давав Я одяг, їжу.
А також дав сім" ю тобі.
Яка любила тебе ніжно. "
Сміх дзвінкий лунав у домі,
Стояли у вазі квіти.
Ти не думала, що це щасливі дні,
Як обіймали тебе діти?
Щоранку піднімалася ти,
Працювали руки й ноги.
Це подарунком було з висоти,
Але чомусь шукала іншої дороги.
Я чув, коли у розпачі кричала,
Я бачив, радості не стало...
Життя щасливе не впізнала,
Тому воно було, й пропало.
Не раділа ти тому, що мала,
Не цінувалася ту прекрасну мить.
Все бігала, шукала
Якимось чином краще жить.
Розтратила усе. Нема нікого.
Залишився поруч тільки Я.
Не пожалів життя Я свого,
Дорога для Мене є душа твоя!
Сльозами вмилося лице...
О Господи прости, не цінувала!
Розтратила усе...
Сама у себе я життя украла...
Автор : Руслана Острик