християнські вірші 🇺🇦

Усе, що я можу - молитись до Бога.
І більше - нічого. І більше - нічого!
Тобі довіряю і радість, і лихо,
І хай стогне буря, в душі моїй - тихо.

Без Тебе - зникаю. Без Тебе - безсила,
Як птах, що раптово згубив свої крила.
І все, що я маю - це милість Ісуса,
Любов, що мене береже від спокуси.

Усе, що я вмію - на Тебе дивитись.
На гору Голгофу. І хочу навчитись
Не тільки очима, а серцем глядіти,
І так довіряти, як роблять це діти.

Щоб навіть під час найтемнішої ночі
В Тобі укриватись. Ось цього я хочу!
Щоб був Ти життям, і шляхом, і світилом.
А що я сама? Що б без Бога робила?

Усе, що я знаю - Твої обітниці,
І Слово, що стало водою з криниці.
Напийся же, душе! Сповняйся надії,
Творцю довіряй найтаємніші мрії.

Усе, чого прагну - побачити Бога.
І хай нелегкою є в небо дорога,
Я буду змагатися, буду молитись,
Щоб в дусі і тілі з Ісусом зустрітись.

І Ти підкріпляєш, вливаєш надію.
Мені відкриваєш небесну красу.
Нічого не маю, та всім володію.
Нічого не можу, та все я знесу.

Автор: Ірина Пахомова @virsh_online

Хочу поділитися віршем - він не мій, але всі ці 3 роки війни він підтримує мене і, як на мене, зараз дуже перекликається з непростим подіями перемовин з американським президентом. Господь, благослови Україну і дай мудрості і Божого страху політикам 🙏

Так легко довіряти на словах,
І вірити, що Бог є Всемогутній,
Але коли так поруч ходить страх,
Як вірити, що Він і тут присутній?

Коли не у новинах, а під боком,
Літають стріли, літаки ворожі
Як довіряти, що керується все Богом?
І Ангели Його стоять в сторожі?

Як довіряти Богу не устами,
А серцем у такі важкі часи?
І впевненою бути, що Він з нами!
І Він готовий всіх Своїх спасти!

Я вірю, що Бог вірний всім обітницям!
Він Той, Хто шторм може словом спинить!
Він захист єдинний усім українцям!
Його серце сьогодні так само болить..

Він Той, Хто крізь море шлях прокладав,
І перемогу Він дав для трьохсот чоловік!
Лиш з Богом Давид Голіафа здолав!
Навіть велитень встояти проти Бога не зміг!

Він словом Своїм з могили підняв!
Стількох на війні крилом захистив!
Охороною міцно Він мене обійняв
І віру у серце розбите ВСЕЛИВ!

І хоча я не знаю, що завтра чекає!
Та віру тримаю, дивлючися назад!
І нехай невідомість мене не лякає!
Мій Господь — є Бог вірний, Він воює за нас!!!
***
©Надя Поворозник @virsh_online

ФАЛЬШИВИЙ БОГ

Усі прагнуть бути коханими.
Зазвичай, навіть вдосталь заможні, марять тим, щоб бути більш багатими.
Люди жадають над іншими мати владу,
Мріють всім на світі володіти ,
Але це тільки наближає до того, щоб зовсім спорожніти.
Вони вважають це їм сто відсотків дасть розраду.
Додасть життю цікавості,
Наповнить сенсом, справжньою втіхою.
Але ж більше в цьому мінливості, ніж стабільності та надійності .

Ця «фальшива свобода» закриє людей у тісній клітці, .
Усе життя для них це гонка, вони вважають себе вільними,
Вважають себе мудрими, сильними.
Але не встигають зрозуміти, як в моменті Потрапляють у пастку залежності.
У людських мотивах домінує багато корисливості та поверхневості.
Отримавши те омріяне, не мають надовго у сердці тої самої, спражньої радості.
Людина робить все, щоб довести свою значимість,
Але частіше викликає в інших почуття жалості.
Їй бракує розсудливості та вдячності.

Люди йдуть на все, аби пожадливість задовольнити.
Думають, що все можна за гроші купити.
Готові піти на будь-що, аби комплекс меншовартості перебити.
Кожен день-це боротьба за ласий шматочок під сонцем.
Кожен бачить себе героєм,
Думає: в мене все під контролем…

Тоді у житті зʼявляються ідоли.
Це річ, або будь-хто, що став понад усе важливішим.
Що у сердці, уяві, думках, стає твоїм «фальшивим богом», за усіх головнішим.
Те, що стає тобі цінніше за справжнього Бога , не може дати думкам твоїм спокій та тишу .
Саме у «фальшивому бозі» ми шукаємо власну значущість, безпеку та захищеність,
Тому змушені йому постійно служити й коритись.

Але хіба то реальна свобода?
Що то за свобода, коли відчуття після неї пустота та огида?
Хоча початковий смак-насолода,
Але післясмак-безкінечної туги прірва.
Саме дійсну, непідробну свободу, дає Божа милість,
Його благодать, в якій ми маємо впевненість.
Перебувати у реальній свободі-це мати в Бога віру.
Ось, що сповнює справжнім сенсом життя, та дарує людині силу.
Дарує їй гарантію на спасіння,надію.

Наш справжній Бог-живий і неповторний.
Господь благий, непереможний, справедливий.
У спілкуванні з Ним є справжня радість, насолода.
Хто у Бозі перебуває,
У того спокій й мир в душі переважає.
Він, той самий вірний наречений.
Якщо жадаємо і любимо щось більше Бога,
Тоді в безодню веде ця дорога.
Так і вчиняється духовий перелюб.

Автор: voznuk_helen
18.02.2025 р. @virsh_online

Брату, що відступився
(Вірш написаний за часи гоніння християн в радянському союзі)

Заховались темні,сірі стіни,
Сплять всі в'язні у пору нічну.
Я на нарах встаю на коліна,
Не зміг втримати думу сумну.

Про тебе у безсонні ці ночі,
Я молюсь безліч раз вже підряд.
Не раз згадую я твої очі,
У Христі вірний раб був і брат.

Пізнав путь християнства, смиріння,
Пізнав всю християнську ти суть.
З юних літ ти уже вів служіння,
Добровільно звершаючи труд.

Подавав за страждаючих голос,
Сім'ям в'язнів ти допомагав.
Був збережений ти Самим Богом,
Він тебе безліч раз зберігав.

Та одна є безцінна в нас цінність,
Неодмінно щоб мати її,
Зберегти треба Господу вірність,
Якщо навіть смерть гляне тобі.

Часто тільки сирих стін темниця,
Про себе знать нежданно дає.
Хтось готовий вже був і зломиться,
Хрест нести до кінця—тяжко є.

Постраждать треба нам неодмінно,
Не страшна є в'язниця з Христом.
Адже й там ми черпаєм терпіння,
До кінця,якщо йдемо разо́м.

Лицеміром я бути не можу,
Совість важко свою обмануть.
Прикро те, що лишив ти шлях Божий
І пішов на невірну ти путь.

І задав багатьом ти задачу,
Слабких в вірі у сумнів піддав.
Я тебе не суджу, тільки плачу
І молюсь,щоб Бог сил тобі дав.

Повернутись в гониме знов братство,
У цей створений Богом союз.
Жить,як світ цей мій брате—це рабство,
А нам волю дає лиш Ісус.

Оціни ти своє первородство,
З атеїзмом порви компроміс.
А інакше потерпиш банкротство,
О подумай мій брате й вернись!
Автор невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук
. @virsh_online

ФАЛЬШИВИЙ БОГ

Усі прагнуть бути коханими.
Зазвичай, навіть вдосталь заможні, марять тим, щоб бути більш багатими.
Люди жадають над іншими мати владу,
Мріють всім на світі володіти ,
Але це тільки наближає до того, щоб зовсім спорожніти.
Вони вважають це їм сто відсотків дасть розраду.
Додасть життю цікавості,
Наповнить сенсом, справжньою втіхою.
Але ж більше в цьому мінливості, ніж стабільності та надійності .

Ця «фальшива свобода» закриє людей у тісній клітці, .
Усе життя для них це гонка, вони вважають себе вільними,
Вважають себе мудрими, сильними.
Але не встигають зрозуміти, як в моменті Потрапляють у пастку залежності.
У людських мотивах домінує багато корисливості та поверхневості.
Отримавши те омріяне, не мають надовго у сердці тої самої, спражньої радості.
Людина робить все, щоб довести свою значимість,
Але частіше викликає в інших почуття жалості.
Їй бракує розсудливості та вдячності.

Люди йдуть на все, аби пожадливість задовольнити.
Думають, що все можна за гроші купити.
Готові піти на будь-що, аби комплекс меншовартості перебити.
Кожен день-це боротьба за ласий шматочок під сонцем.
Кожен бачить себе героєм,
Думає: в мене все під контролем…

Тоді у житті зʼявляються ідоли.
Це річ, або будь-хто, що став понад усе важливішим.
Що у сердці, уяві, думках, стає твоїм «фальшивим богом», за усіх головнішим.
Те, що стає тобі цінніше за справжнього Бога , не може дати думкам твоїм спокій та тишу .
Саме у «фальшивому бозі» ми шукаємо власну значущість, безпеку та захищеність,
Тому змушені йому постійно служити й коритись.

Але хіба то реальна свобода?
Що то за свобода, коли відчуття після неї пустота та огида?
Хоча початковий смак-насолода,
Але післясмак-безкінечної туги прірва.
Саме дійсну, непідробну свободу, дає Божа милість,
Його благодать, в якій ми маємо впевненість.
Перебувати у реальній свободі-це мати в Бога віру.
Ось, що сповнює справжнім сенсом життя, та дарує людині силу.
Дарує їй гарантію на спасіння,надію.

Наш справжній Бог-живий і неповторний.
Господь благий, непереможний, справедливий.
У спілкуванні з Ним є справжня радість, насолода.
Хто у Бозі перебуває,
У того спокій й мир в душі переважає.
Він, той самий вірний наречений.
Якщо жадаємо і любимо щось більше Бога,
Тоді в безодню веде ця дорога.
Так і вчиняється духовий перелюб.

Автор : Вознюк Олена @virsh_online

Друзі, надсилайте свої вірші у бот @virsh_onlinebot ✍️

Обов’язково додавайте підпис: ©️ автор @virsh_online

Якщо бажаєте підтримати наш канал, це можна зробити за реквізитами:
4441 1144 0248 5468

Дякуємо вам! Нехай Бог благословить кожного! ✨🙏

Коли дух мій падає в безодню
Коли страх загнав думки
Розчарування одержало перемогу
А сумніви плоди свої

Коли здається, що утратив
віру в радість , в спокій й мир
Коли молитву ти послабив
І не знаєш, хто твій справжній поводир

Хто наразі в твому серці?
Хто ж безлад цей тримає?
Звідки грязь думки ці?
Що з дороги тебе збиває?

І немов пітьма твої очі закрила
Перед Богом стати немає сил
Вірі твоїй зламали крила
Не прикладеш до спасіння більше зусиль

І ти кажеш кожен день
«Коли тривога ця пройде,
Тоді лиш буду Його славить,
Тільки тоді до мене Він прийде»

Та ні! Господь тебе чекає зараз
відкрий йому свої жахи
Любов Його до тебе рвалась
Ти справді думав сам іти?

У цьому світі де немає правди
Серед зла там десь і ти
І як для люду будеш сяять
Без Христової чистоти? @virsh_online

• ВІД НАРЕЧЕНОЇ ДЛЯ НАРЕЧЕНОГО •

В моє життя ти так несподівано прийшов,
Той момент ніколи не забуду.
Я вдячна Богу,що серед тисяч ти мене знайшов.
Від сьогодні я повік твоєю  буду.

Ти той про кого мріяла з дитинства,
Але ти вище всіх моїх бажань і мрій.
Поруч з тобою я щаслива,
Не віриться що тепер ти тільки мій.

Світло твоїх очей гріє мою душу,
Твоя любов освітлює життя.
З тобою бути сильною не мушу,
Я спокійна,бо в твоїй руці моя.

Я дякую що ти цінуєш мною.
В твоїх руках життя як квітка розквітає,
Я відчуваю себе коханою з тобою,
Коли ти поруч,то невідомість не лякає.

В тобі я віднайшла любов і щастя,
Ти зростив у серці сильні почуття.
Твоя турбота це надійне укриття,
Я щаслива, що тепер твоя.

Ти моя відповідь на молитви.
За тебе щодня я дякую Богу,
В тобі я бачу благословіння Його руки,
Тепер розділяю з тобою свою життєву дорогу.

Я обіцяю любити тебе завжди,
Бути для тебе опорою і другом.
Я буду поруч по житті йти,
Щодня тебе нести в молитвах перед Богом.

Я обіцяю підтримувати тебе завжди,
Розділяти усі переживання і тривоги.
Разом ми зможемо усе пройти,
Господь благословить усі наші дороги.

Я обіцяю дарувати всю свою любов,
Щоб біля мене тобі було затишно й спокійно.
Я в тебе віритиму за будь-яких умов,
Буду йти пліч о пліч вірно.

Я хочу бути твоєю водою у пустелі,
Твоїми крилами підтримки у житті.
Я стану опорою міцнішою за скелі,
Моя любов буде розрадою в біді.

Я довіряю наш шлях в Божі руки,
Нехай Він буде центром і основою життя.
Ми разом проживем відведені роки,
І любов збережемо від початку до кінця.

Я вірю, що з Господом ми через все пройдем,
З Ним не страшні всі біди та незгоди.
Ми разом Богу вірність збережем,
До вічності дійдем крізь перешкоди.

Автор: @yanasoboleva1703 @virsh_online

Твоя любов — безмежне світло,
Ти – мій Спаситель, мій Отець.
Коли в душі стає невтішно,
Зі мною завжди поруч йдеш.

Ти – сила в бурях і тривогах,
Ти – світла радість між тіней.
У кожнім слові, у дорогах
Ти залишаєш слід ідей.

І хай вітри життя, лютують.
Ти будеш знов мене вести.
Бо Ти ведеш мене, мій Боже,
До світла правди і мети.
🙏🙏🙏
S.M@virsh_online

Пальмові віття, одежа людська,
Все це стелилось на дорозі Христа.
Галуззя дерев і крики юрби,
Спочатку "Осанна!" а потім що? "Розіпни"?

Ісус же все бачив, і все розумів.
Коли інші раділи, Він просто мовчав...
Просто мовчав щоб ніхто і не знав,
Що Він у серці Своєму ховав.

Смуток і біль, горе й печаль,
Але при тому любов Він теж мав.
Він не просив для них помсти, біди,
Єдине просив Він лиш: "Батьку, прости,

Прости Ти їх грішних, бо не знають вони,
Що роблять зараз, тому просто прости..."
Вівці розбіглись. Забрали Пастуха.
Все як в пророцтвах писалось здавна.

Далі був жах. Удари, плювки.
Знущання, насмішки й те саме "Розпни"
Хрест, Череповище, рани, цвяхи.
І все ради того щоб ми просто жили!

Мріяли, жили, раділи, росли.
Все ради того щоб спасенні були.
Кров, що струмочком текла по землі,
Все лиш для того, щоб ми просто жили!

Приймати чи ні, це є вибір вже наш.
Любить чи клясти, вибирати вже нам.
Приклад нам є, це Христове життя,
Інше вже все, це є наше життя.

Ми у виборі вільні, шлях обрати ми можем.
Смерть чи життя, це вже вибір є твій.
Лиш не забудь про ті рани глибокі,
Що Христу завдали, щоб ти вічно жив.

Автор @ryIvanna @virsh_online

Допоможи, мій Боже,  
волю виконати твою  
І завжди пам'ятати, для чого я живу,  
Щоб тобі більше довіряти  
І найважливіше пам'ятати.  

І кожен день, щоб правильно прожити,  
Щоб часом дорожити не тратити дарма
Тримати серце й розум у чистоті  
І дбати більше про небесний дім  
І не прив'язуватись до земного.  

Лише з Тобою завжди сміло йти,  
Щоб виконати місію свою,  
Іти туди, куди відправиш Ти,  
На поклик Твій готовим бути завжди.  
Щоб виконати те, що доручив,  
І щоб не закопати таланти свої,  

Допоможи мені цей шлях земний  
Пройти аж до кінця.  
Щоб не збилася з дороги я,  
Допоможи пройти цей шлях 
і щоб не сумніватись,  
Надіятись на Тебе 
 І Тобі більше довіряти.  

Пройти цей шлях без нарікань,  
Іти туди куди відправиш без вагань  
І не боятись, сміло йти,  
Допоможи цей шлях пройти.  
І пам'ятати, що усе 
під контролем Твоїм,  

Щоб будувати дім свій на камінні,  
А не на піску, щоб вистояв у буревій, 
Щоб твердо вірити завжди.  
Щоб любити та прощати ворогів 
І Бути чуйним для тих хто у біді 

Допоможи цей шлях пройти  
Аж до кінця,  
До останнього подиху,
 До останнього дня,  
Щоб з Тобою зустрітися там  
І ввійти у небесний храм.

Молдован Вікторія 2025 @virsh_online

Я згадую не раз двадцять четверте, лютий...
І звістку, сколихнула що весь світ:
"У нас війна." Страх, що наповнив груди,
Змінювавсь на відчай, то на біль.

Війна. В той час нам було страшно,
Та зараз Богу ,,дякую,, скажу
За весь цей шлях, і за війну, за час цей,
Бо Бог усіх нас пробудив від сну.

Комфорт, достаток - що ще треба?
Можеш усе дозволити собі.
Та ми заснули і забули те,
Що обіцяли Господу служить.

Війна усіх нас стрепенула,
Відчули ми всю цінність нашого життя,
Де не важливі гроші, доми-мури,
А як важлива - вічная душа.

Три роки проминули, наче миті,
Тривоги, обстріли, атаки ворогів,
За стільки часу ми до цього звикли,
Проте постійно молимось за мир.

А Бог працює і серця зціляє,
Звільняє людські душі від гріха,
Він й нас по особливому міняє,
Готує нас до зустрічі Христа.

Не раз казали люди: "Де є Бог ваш?"
А Він не залишав нас ні на мить:
Він із людьми, що сховані в підвалах,
З військовими, що завжди в боротьбі.

Він утирає сльози матері, що плаче,
Турбується про дитину-сироту,
Він там, де Його навіть і не бачать,
Рятує й захищає від снарядів, куль.

Та й те, що ми живі ще, що зустрілись
Хоч третій рік в країні йде війна,
Це доказ, що любов Христа до нас явилась,
І стільки літ Він Сам нас захищав.

Дасть Бог, ще буде перемога
Й закінчиться жорстока ця війна.
А поки будем за мир просити Бога
І дякувати Йому за життя.

Війна багато чому нас навчила,
І кардинально поміняла нас,
Життя людей по особливому змінила,
Бо вони в цей час знайшли Христа.

Ми далі будемо молитися до Бога,
Просити, щоб помилував наш край,
Щоб дарував країні перемогу,
За що подякуєм Йому за це, як прийде час.

Я знаю, що подяки з людських вуст поллються
До престолу Божого у небо,
Прийде час, коли ми зрозумієм,
Що для нас це все так було треба.
23.02.2025 Ч.І. @virsh_online

Коли схиляюся на коліна,
Відчуваю Боже присутність твою.
Ти даєш спокій і надію,
Ти завжди поряд, Ісус.

Коли падаємо, Ти піднімаєш,
Ти поряд з нами завжди.
Коли плачемо, Ти сльози витираєш
І спокій для душі Ти даєш.

Він знає все, що носиш на душі,
Його любов є більшою за всіх.
Божа любов є навіки,
Він любить всіх своїх дітей.

Тому і Сина Він послав,
Щоб нас усіх спасти,
Щоб кожен із людей
Змогли спасіння віднайти

Омив Святою кров'ю,
Очистив від гріха
І дарував свободу
І дав нове життя.

Хоч ворог ходить по дорозі
І хоче збити нас з шляху,
Та з Богом нам нестрашні погрози,
Ніякі бурі нестрашні.

Із Богом підемо по морю,
Так як Петро йшов по воді.
Лише потрібно вірити Йому,
Ніякий шторм нас не потопить.

Бо силу маємо в Христі,
Хоч бурі чи війна,
Та Знаємо що , Бог нас захистить
І з нами пройде шлях цей до кінця,
Щоб з Ним у вічності жили.

Воздаймо славу Богу.
Воздаймо, люди, всі,
Бо там на небесах
Для нас готує дім,
Щоб жили ми у нім Амінь.

Молдован Вікторія 2025 @virsh_online

Люби тоді, коли не має сил
Коли стає так важко на душі
Коли в тобі ще більше розриває біль
Люби! Любов спасає світ!

Люби й надійся ти на Бога
Він завжди допоможе для тобі
І біль твою, зніме рукою
Та буде знову радість для тобі!

В житті бувають часто негаразди,
Але бувають і щасливі дні!-
Згадай, що всі випробування,
Бог не дає так просто по житті!

Він знає все!Що є було і буде.
Всі твої сльози й смуток на душі.
Але в тяжку хвилину, ти не забувай про нього
Бог допоможе й буде щастя на душі

Прийдуть щасливі, радісні моменти.
Забудеш горе, плач і сум
І жити знову стане легше,
Бо поряд тебе є твій люблячий Ісус

Але в щасливі ті моменти
Ти не забудь про Бога друже мій
Він завжди є і буде поряд тебе
Любов свою віддасть тобі

Любов Господня це щось нереальне
Не передати словом ні одним
Вона нам всім відрила двері раю
Бо лиш по ній Ісус страждав за всіх.
( Домальчук Альона ) @virsh_online

Не можу посміхатись коли плаче душа.
Не можу посміхатись, все здається – сама…
Нема сили молитись…нема слів на устах…
По щоці лише тихо все стікає сльоза…

Зрошуючи лише землю, все течуть по лиці…
Все стою на колінах…перед Богом моїм…
Він тягар весь мій знає – завжди поруч стоїть.
Тихо відповідає: хіба ж Я не Бог твій?

І сльозу за сльозою Я, дитя, витру Сам.
Завжди поруч з тобою, Я творю чудеса.
Слів багато не жду Я, чую серця Я страх…
Усі сльози зберу Я в Свій сосуд в небесах.

Всі зберу, до сльозинки, всі зберу до одної,
Навіть ті, що на землю впали переді Мною.
Тяжка дуже дорога, і долина важка.
Потерпи лише трохи, бо не вічна вона.

Так, є довга, не спорю…та її ти пройдеш.
Дам Я сил тобі, доню, їх у Мене візьмеш.
Віра так підкріпиться, і біда вся мине,
І наповнишся силою, і прославиш Мене.

Бо Я знаю, що любиш дуже сильно Мене.
А без Мене не будеш й дня одного ти вже.
Я тебе не залишу, не покину саму.
По дорозі печальній Я тебе проведу.

Знаю Я, що ти сильна і що все ти пройдеш.
Буду поруч завжди Я, збережу Я тебе.
Ніжно Я витираю твої сльози з лиця.
Самая дорогая ти у Бога Отця.

Л. Шпак @virsh_online

Бог говорить до тебе:
ти сильний у Мені. Довіряй
Моїм обітницям - Я ніколи
тебе не залишу.

Я бачу твоє серце і
знаю всі твої молитви.
Не сумнівайся, Я
відповідаю в найкращий час.

Але не переживай про
завтрашній день.
Я - твій Захисник і
завжди подбаю про тебе.

Моя любов до тебе незмінна.
Я поруч, навіть коли ти
цього не відчуваєш.
Я знаю твої прагнення і мрії.

Іди вперед з вірою -
Мої плани для тебе добрі.
у Мені твоя перемога!
Тримайся Мене, і

Я дам тобі силу долати
будь-які труднощі.
твоє серце дороге для Мене.
Довірся Мені повністю,

і я покажу тобі
шлях істинного щастя.
Я у дорозі життєвій тебе потішаю
Коли стає важко на

серці твоїм, то я Святим
Духом тебе підкріпляю!

Я збережу тебе від гріховного миру.
Я збережу тебе від зла.
Я з тобою, коли ти плачеш.
Я з тобою коли ти радієш

Не забувай про це!
Ти для мене особливий
Я зазвьи поруч з тобою.

Автор: Ліна Стрільчук @virsh_online

СУД БОЖИЙ...

Позаду гобелен життя.
Та й поспіх марний,марні Почуття.
Немає місця вже для втечі.
Над головою тінь стоїть Жнеця.

Під поглядом очей осудних.
Стояли Ангели, та Духи.
Немає вже шляху назад.
Душа стояла...
Опустивши руки.

Палкі молитви,та зітхання...

В горі стояли Терези.
Душа стояла та притихла...

Рівновага трималась, у тихому Стані.
За великі Справи та Малі.
Де історії бувають різні.
Де історії Солодкі, та Гіркі.

На божий суд!..
Той доленосний.
Де кожен вчинок на ваги.
Від радості, до болю.
Качались легко Терези.

Душа щось тихо говорила.
Благала, всіх її простить.
Благання пошепки, та по щоці Сльоза.
Хвилини цінні й Швидкоплинні...
Від першого Світанку до
Вечірня.
Благала!. їй ворота відчинить.

Прощення всі шукають й Благодаті.
Бажають чистим шляхом,
Праведним служить.
Так просто зняти маски,та Любити.
Щоб б цю довіру в Бога Заслужить.

А перед Богом рівні ж всі.
Бо правда та, що є й ті?..
У кого ще багато...
Залишилось Святого у Душі.

Нехай справедливість,
Панує та Квітне.
У кожному вчинку,будує життя.
Хай в душах панує...
Любов та Довіра.
У щирого серця,свої почуття.
🙏🙏🙏

S.M@virsh_online

Не продавайте первородство

Він—первісток, йому по праву,
Благословіння нині є.
За сочевичний суп в приправі,
Він первородство продає.

Яків вечерю ось готує,
Приємний запах проникає.
В Ісава тут голодний шлунок,
«Поїсти дай,бо помираю!».

«Сідай»—промовив Яків брату,
«Але хвилинку зачекай.
За суп, що будеш смакувати,
Мені ти первородство дай!».

Ісав голодний був, він чрево,
Наповнить чим-небудь хотів.
Подумаєш,родився першим,
Тут навіть і не треба слів.

Шматочок хліба в руки взявши,
Ісав над мискою схилився.
Більше не був він первородний,
Благословіння вже лишився.

А першому безліч давалось,
Тому,хто першим народився.
І Якову воно дісталось,
Ісав,звичайно ж засмутився.

Яків в ту мить благословився,
Ісав збагнувши—шкодував.
Сльозами гіркими залився,
У батька милості шукав.

Всім християнам в Божім Сині,
Благословіння можна мати.
Та ворог пропонує нині,
Щоб первородство продавати.

«Сідай, поїж моє ти блюдо,
Свій голод зможеш вгамувати».
О, не ведіться! Хай не буде,
В вас дар спасіння продавати!

Це є благословіння,знайте,
Ніхто на суп хай не ведеться.
Благословіння зберігайте,
Навіть якщо й вмерти прийдеться.

Ви—первістки і вам по праву,
Благословіння, пам'ятайте.
І щоб не плакать,як Ісаву,
Ви первородства не продайте!Амінь

Автор Любов Васеніна;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Ісус, Христос Спаситель всього світу
Стояв перед Пилатом за хороші вчинки
Та він не бачив в Ньому жодної провини
Та лиш у фарисеїв була думка зла

Його вели туди на ту страшну гору
Гора та звалася Голгофа
Він йшов смиренно, і без нарікань
Тому що знав, на це є воля Божа

Там під конвоєм, римських тих солдат
Коли весь люд кричав так розіпни Його
Та в стороні стояла його мати
Ї серце розривалось на маленькі пазли

Чи невже заради цього Він прийшов на світ?
Щоб проливати тут пречисту кров свою
О,  як їй тяжко це все пережити
Та кожна мати буде так жаліти коли її дитину розіпнуть

І ось прийшла жахлива та година
Ісуса прибивали до хреста
Ти тільки уяви мій любий друже
Що всі удари він за нас прийняв

І полилась струмочком тая кров
О як дивитьсь на ці всі страждання
Коли цей кожен стук від молотка
Так розриває душу, і серце так щемить від болю

Ця кров омила всі мої гріхи
Як тільки тяжко й сумно на душі
Я серцем лину на Голгофу до Христа
І там лише знаходжу спокій, рівновагу у житті

О Боже як я хочу, щоб мої духовні очі
Завжди лиш бачили, Голгофу і Страждання
Де ти пролив Святу  Невинну Кров
Щоб завжди я знаходила там спокій

Як хочу я щоб ти прийшов також
На ту Голгофу де Христос страждав
Він обійме тебе як рідную дитину
Омиє всі твої гріхи, і не поладки

Він змінить твоє серце й душу
Запише в книгу вічного життя
Оо, як важливо нам належати Христу
Лиш тільки в Нім знайшли спокій ми для своїх сердець
10.02.25
Автор:@Mirosik09 @virsh_online