ЯКІ ІДЕОЛОГІЇ ЛЕЖАТЬ В ОСНОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Дійсно, партійно-державна монополія на ідеологію в СРСР викликала відразу до неї як до інституції. Але причина не в самому марксизмі-ленінізмі, а в політиці влади, яка фізичним і психологічним примусом зробила партійну ідеологію обов’язковою для всього суспільства. З ослабленням репресивного режиму суспільство відкинуло комуністичну ідеологію.
Крайнім проявом цього стало заперечення доцільності будь-якої ідеології як для суспільства, так і для його політичних сил. Ідеологічний нігілізм став повсякденним явищем. Тому в статті 15 Конституції України так і зазначено: «Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова».
Водночас правова система донедавна не мала (а в деяких випадках і досі не має) актів державного визнання цінностей націоналістичної ідеології (історичне право української нації) чи консервативної (родина як основа суспільства, її прокреативна місія та патернальна функція).
Про що це говорить?
Про кінець усвідомленого інтересу суспільства до ідеологій в ХХІ столітті. Однак власне ідеології (чи світоглядні системи) нікуди не зникли — вони просто перейшли на інший, глибший, менш помітний рівень запрограмованості людської свідомості та підсвідомості. Так виникає «Матриця» - постсуспільство, кероване програмами та імпульсами, про які воно не здогадується, які воно не обирало та в які воно виявилося завантаженим.
Тому давайте розглянемо, що таке ідеологія.
Ідеологія – це (якщо говорити простими та зрозумілими словами) комплекс поглядів, ідей та переконань, які поєднують якусь групу людей. Вона проявляється у багатьох сферах життя і допомагає зрозуміти, як ми бачимо світ і нашу роль у ньому. Це своєрідна "карта світу", яку ми використовуємо для навігації у складному просторі суспільних відносин.
Детальніше читайте у викладі резидента "Кабінету експертів" Сергія Чаплигіна.
Дійсно, партійно-державна монополія на ідеологію в СРСР викликала відразу до неї як до інституції. Але причина не в самому марксизмі-ленінізмі, а в політиці влади, яка фізичним і психологічним примусом зробила партійну ідеологію обов’язковою для всього суспільства. З ослабленням репресивного режиму суспільство відкинуло комуністичну ідеологію.
Крайнім проявом цього стало заперечення доцільності будь-якої ідеології як для суспільства, так і для його політичних сил. Ідеологічний нігілізм став повсякденним явищем. Тому в статті 15 Конституції України так і зазначено: «Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова».
Водночас правова система донедавна не мала (а в деяких випадках і досі не має) актів державного визнання цінностей націоналістичної ідеології (історичне право української нації) чи консервативної (родина як основа суспільства, її прокреативна місія та патернальна функція).
Про що це говорить?
Про кінець усвідомленого інтересу суспільства до ідеологій в ХХІ столітті. Однак власне ідеології (чи світоглядні системи) нікуди не зникли — вони просто перейшли на інший, глибший, менш помітний рівень запрограмованості людської свідомості та підсвідомості. Так виникає «Матриця» - постсуспільство, кероване програмами та імпульсами, про які воно не здогадується, які воно не обирало та в які воно виявилося завантаженим.
Тому давайте розглянемо, що таке ідеологія.
Ідеологія – це (якщо говорити простими та зрозумілими словами) комплекс поглядів, ідей та переконань, які поєднують якусь групу людей. Вона проявляється у багатьох сферах життя і допомагає зрозуміти, як ми бачимо світ і нашу роль у ньому. Це своєрідна "карта світу", яку ми використовуємо для навігації у складному просторі суспільних відносин.
Детальніше читайте у викладі резидента "Кабінету експертів" Сергія Чаплигіна.