1 травня минулого року на замовлення ФСБ в мене стріляли.
За кілька років до того на замовлення громадянина РФ Труханова в мене також стріляли. І били та різали.

Після третього нападу ще у 2018 році мені із охороною допомагали друзі. Окрема подяка Роману Сініцину, він знає за що. Згодом, коли монетизація з ютубу і дохід з магазину стали дозволяти, я винаймав охорону сам. Коли ж дізнався про підготовку замаху минулого року, коли вже вбили Ірину Фаріон та Демʼяна Ганула, узяв у користування броньоване авто. За що вигрібаю досі, бо ж я мав померти, а не вжити заходів безпеки.

Тоді ж мені надали державну охорону. Вперше до нападу, бо у 2018-му її не надавали взагалі, тільки моєму нападнику раз.

Зрештою, воїн "Альфи" минулого року врятував мені життя, зупинивши жінку, яка стріляла.
Якби не він, зараз був би 1 рік і 3 місяці, як моє тіло лежало б у землі.

Тож чому я вживаю усіх можливих заходів безпеки?
Загадка!

А чому помийку "Труху" та її сітку так цікавить це питання?
Чому власників цієї помийки так хвилює та сама тема, що і ФСБ РФ, котра і сьогодні вживає активних заходів щоб мене знайти і підірвати, застрелити чи отруїти.
"Труха", як і ФСБ хоче, щоб мене вбили, це очевидно. Тут не може бути іншого пояснення.

Дану атаку я сприймаю як частину фізичних нападів на моє життя. Спершу брехня і бруд, тонни фейків і маніпуляцій, тепер посягання на безпеку.
Реальні власники "Трухи" (а це не фунт Удянський чи дурачок Лавриненко) мають усвідомлювати, що зараз вони перетнули небезпечну межу.

Це не залишиться без відповіді.