В нашій реальності завжди є присутнє почуття, яке необхідно визнати і назвати. Це почуття - безсилля.

Незважаючи на те, що зараз, в умовах невизначеності, страху та раптових глобальних змін, це комплексне почуття може проявлятися особливо яскраво.

А давайте подивимося на життя загалом і побачимо, що завжди, за всіх часів у світі є речі, явища, події перед якими ми безсилі.

Завжди є те, на що ми можемо впливати і те, на що не можемо. Можливості кожного з нас обмежені, вони не безмежні. Ми не можемо змусити когось любити нас, не можемо зробити життя вічним, скасувати хвороби, а чорне перетворити на біле.
Тому іноді найправильніше, що може зробити людина - це визнати і сказати собі: «Це не в моїх силах, не в моїй владі!»

А ще є образа на Бога, всесвіт за те, що так все несправедливо. Але коли ми можемо сказати: «Це неможливо», ми чинимо як дорослі. Тільки маленьким дітям здається, що нічого неможливого немає, а от бути дорослим – це означає поважати власні ліміти.

Друзі, в умовах невизначеності, періодичного безсилля та туманного уявлення про майбутнє, рухаємося далі step by step🫶