Forward from: ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙
🍃 Самайн.
Ніч Самайну в кельтській традиції знаменувала початок нового року, кінець сезону збору врожаю, а також час шанування мертвих. Самайн вважався завершенням річного циклу і початком нового. У кельтів рік ділився на дві частини — темну та світлу, і починався з настанням зими, а день починався з настанням ночі. Свято відмічалось одночасно як День поповнення стад худоби, День урожаю, Новий рік, День вшанування предків. День сприймався як містичний і з певним страхом — вважалося, що не всім судилося перейти зі старого року в новий.
Традиційно під час свята громада ділила урожай, визначала, яка худоба лишиться до весни, а яка піде на їжу зимою. Напередодні і під час свята різали худобу, засолювали м'ясо, робили запаси на зиму. Під час святкування палили вогнища, приносили в жертву тварин, друїди кидали в вогонь кістки тварин, а потім по малюнку і тріщинам які виникали на кістках, віщували майбутнє. Через вогонь стрибали люди, або проходили між двома вогнями. Це вважалося очищенням вогнем. Між вогнями проводили і тварин.
За давніми віруваннями, в ніч свята стиралася межа між світами мертвих і живих та душі забирали з собою людей, які порушували закони праведного життя. Щоб обдурити нечисту силу, люди вбиралися в шкури тварин, а входи до будинку захищали оберегами. Темні та пов’язані зі смертю аспекти ночі походять саме з цього давнього вірування, що межа між світом мертвих і світом живих ставала тоншою в цей час, дозволяючи померлим відвідувати живих і спілкуватися з ними.
Темна частина року в кельтів починалася наприкінці жовтня — на початку листопада, який мав назву Самоніос. У кельтів samhain чи споріднені слова й сьогодні позначають третій місяць осені. У шотландській мові Samhain або an t-Samhain — назва листопаду. У сучасній ірландській мові an t Samhain — також листопад. Слово походить від праіндоєвропейського *sm̥H-o-, пракельтського *samo, давньоірландського sam, samrad, що означає "літо". Саме слово Samain, ймовірно, складається з композиту слів sam "літо" і fuin "захід сонця, кінець", та означає кінець літа.
Римляни асоціювали Самайн зі своїм святом Лемуріями, хоча римляни святкували його 13 травня. В слов'янській традиції Самайну відповідає свято Діди, в балтській — Мартиня, в англосаксонській та скандинавській — Зимові ночі. Всі ці свята так чи інакше пов'язані з завершенням збирання врожаю, шануванням мертвих, переходом до нового циклу, та, очевидно, мають спільне походження з праіндоєвропейських традицій.
☠️ @vallholl
Ніч Самайну в кельтській традиції знаменувала початок нового року, кінець сезону збору врожаю, а також час шанування мертвих. Самайн вважався завершенням річного циклу і початком нового. У кельтів рік ділився на дві частини — темну та світлу, і починався з настанням зими, а день починався з настанням ночі. Свято відмічалось одночасно як День поповнення стад худоби, День урожаю, Новий рік, День вшанування предків. День сприймався як містичний і з певним страхом — вважалося, що не всім судилося перейти зі старого року в новий.
Традиційно під час свята громада ділила урожай, визначала, яка худоба лишиться до весни, а яка піде на їжу зимою. Напередодні і під час свята різали худобу, засолювали м'ясо, робили запаси на зиму. Під час святкування палили вогнища, приносили в жертву тварин, друїди кидали в вогонь кістки тварин, а потім по малюнку і тріщинам які виникали на кістках, віщували майбутнє. Через вогонь стрибали люди, або проходили між двома вогнями. Це вважалося очищенням вогнем. Між вогнями проводили і тварин.
За давніми віруваннями, в ніч свята стиралася межа між світами мертвих і живих та душі забирали з собою людей, які порушували закони праведного життя. Щоб обдурити нечисту силу, люди вбиралися в шкури тварин, а входи до будинку захищали оберегами. Темні та пов’язані зі смертю аспекти ночі походять саме з цього давнього вірування, що межа між світом мертвих і світом живих ставала тоншою в цей час, дозволяючи померлим відвідувати живих і спілкуватися з ними.
Темна частина року в кельтів починалася наприкінці жовтня — на початку листопада, який мав назву Самоніос. У кельтів samhain чи споріднені слова й сьогодні позначають третій місяць осені. У шотландській мові Samhain або an t-Samhain — назва листопаду. У сучасній ірландській мові an t Samhain — також листопад. Слово походить від праіндоєвропейського *sm̥H-o-, пракельтського *samo, давньоірландського sam, samrad, що означає "літо". Саме слово Samain, ймовірно, складається з композиту слів sam "літо" і fuin "захід сонця, кінець", та означає кінець літа.
Римляни асоціювали Самайн зі своїм святом Лемуріями, хоча римляни святкували його 13 травня. В слов'янській традиції Самайну відповідає свято Діди, в балтській — Мартиня, в англосаксонській та скандинавській — Зимові ночі. Всі ці свята так чи інакше пов'язані з завершенням збирання врожаю, шануванням мертвих, переходом до нового циклу, та, очевидно, мають спільне походження з праіндоєвропейських традицій.
☠️ @vallholl