В одну військову частину сформовану з добровольців перевели кадрового пікселя, стройовиком у штаб.
Через три дні той застрелився, приїжджає військова прокуратура розбиратись.
Проводить допити. Допитали уже половину частини, але всерівно нічого не ясно.
Вирішили зібрати усіх офіцерів у штабі і позадавати запитання, мож так хтось правду скаже.
— А ви його не травили тут?, запитує присутніх прокурор
— Та ні, його пальцем ніхто не чіпав, не ображав ніхто теж, — відгукнувся хтось з офіцерів.
— Дивно, — продовжив прокурор. З родиною теж все добре, алкоголю і наркотиків у крові не виявлено.
Так шо сталось?
Тут підходить капітан один, років 30 і каже:
— Розумієте, у нас тут частина сформована з добровльців.
— І шо? Як це відноситься до справи?
Капітан продовжив:
— Ну розумієте, він як почав займатись паперами, то спочатку його серце вхопило, коли дізнався, що по-більшості з ситуацій дозволу на відкриття вогню не було і командири з бійцями його приймали самі, автономно.
Потім він побачив, що у статутному пікселі взагалі майже ніхто не ходить, купа трофейної зброї не по статуту.
Він мужній, тримався довго. Попередник його уже за добу в дурку поїхав.
Але коли він дізнався, що у нас звання не відповідають посадам які люди займають то уже не витримав. Його програма поломалась тому й застрелився.
Ми його відмовляли, але він як заворожений повторював. ММ-14, статутна форма, наказ, розпорядження, по пам’яті цитував статут. І так цілу ніч, на ранок глянули, як двері у його кабінет зловили, а він вже дуба дав.
Через три дні той застрелився, приїжджає військова прокуратура розбиратись.
Проводить допити. Допитали уже половину частини, але всерівно нічого не ясно.
Вирішили зібрати усіх офіцерів у штабі і позадавати запитання, мож так хтось правду скаже.
— А ви його не травили тут?, запитує присутніх прокурор
— Та ні, його пальцем ніхто не чіпав, не ображав ніхто теж, — відгукнувся хтось з офіцерів.
— Дивно, — продовжив прокурор. З родиною теж все добре, алкоголю і наркотиків у крові не виявлено.
Так шо сталось?
Тут підходить капітан один, років 30 і каже:
— Розумієте, у нас тут частина сформована з добровльців.
— І шо? Як це відноситься до справи?
Капітан продовжив:
— Ну розумієте, він як почав займатись паперами, то спочатку його серце вхопило, коли дізнався, що по-більшості з ситуацій дозволу на відкриття вогню не було і командири з бійцями його приймали самі, автономно.
Потім він побачив, що у статутному пікселі взагалі майже ніхто не ходить, купа трофейної зброї не по статуту.
Він мужній, тримався довго. Попередник його уже за добу в дурку поїхав.
Але коли він дізнався, що у нас звання не відповідають посадам які люди займають то уже не витримав. Його програма поломалась тому й застрелився.
Ми його відмовляли, але він як заворожений повторював. ММ-14, статутна форма, наказ, розпорядження, по пам’яті цитував статут. І так цілу ніч, на ранок глянули, як двері у його кабінет зловили, а він вже дуба дав.