🚀 Grigoré • Voices Of Obscurity

Омріяний Берлін. Скажений. Навіжений. Трощить він без тебе дні біля підніжжя брил, без альтернатив. Зітканий з ребер акул, вимазано-зігнуто-антикрихкий.
Склеєний до твоїх поцілунків, очей варварів, бісових розбіжностей часів, спалених мостів, рваних струн слідів, кладовища вогнів зрад наших почуттів. Виточений в формулу «as is», вирваний зі шкіри василіску, нефільтрованої сталі, зварено-імбирно-напівп'яний. І якийсь він непростий, меланхолійний, антидотний. Такий він зло-вінільно-дерев’яний. Такий він дивний, демісексуально-міжсезонно-димовий. Вільний, недолюблено-пихато-акуратний, невимовно-чудернацько-чистий, вічно-шаґреново-гіркий, тобі підвладно-попелясто-багряний. Від тебе залежно-шкіряно-терпкий, аббісиново-ніжний, керосиново-сніжний. Не приходь. Не знаю. Не розводь. Моїх «Ich wolle» і твоїх «Du hast». Яка між ними безпросвітна прірва! І моїх «Wunderschön» і твоїх «Wunderbar». Сміючись — вбиваєш. Так нечесно. Несерйозно. Непоправно. Віртуозно. Я не знаю, коли. Я не знаю, чому. Але прошу. Лишись. В Берліні моїх мрій.

text: @marudororu ексклюзивно для @archives