🪐 Where do we go

Капкан для таємниць. Божеволію від твоєї краси. Я кричу від неї. Банально неможливо бути щасливим від твоєї присутності, що я саме тебе зустрів, про тебе знати, тебе цілувати. Так жити, щоб ти й гадки не мала про це. Я не збережу в собі цю таємницю, цей невблаганно безупинний ураган. Молю, дослідіть мою душу, знищте бомбу сповільненої дії, видаліть її навічно. Щоб ти ніколи не знала, що я відчуваю. Бо як тільки всі карти відкриються — таємниця спопелиться, замість казки прийдуть примітивні сірі будні з безжальним відліком часу до нашої розлуки. І я скасую кляту долю! Вирвусь з уробороса банальних стосунків. Давай кохати таємно! Без зізнань, стосунків, сексу. Без надії на взаємні сподівання. І станеться вічна чарівність, ми створимо справжній капкан для наших таємниць. Знайдемо ключ від вічної молодості і гармонії стосунків. Тихих, таємних стосунків. Ідеальних. Але ж ні. Ми з тобою — примітивні гедоністи. Ми збуджуємось від думок про те, що закохані в нас знають про наші почуття. І що вони кохають навзаєм. Жага влади над почуттями інших, несумісна з коханням. Бо справжнє кохання не чекає взаємності. Коханню байдуже, що воно невзаємне. І, так, справжнього кохання не існує. Воно щезло вже давно, змінено брехнею і сурогатами насилля особистості: шлюбом, стосунками, вірністю, відданістю.

text: α exclusively for @archives