🌟 Ulver • So falls the world
Незнайомець. Хто ти і звідки? Простий перехожий? Артистичний ураган, який у неочікувану мить нагло увірвався в моє життя, щоби рознести його вщент? Щоб безслідно вкрасти в мене щось. Хто ти? Проклятий чорнокнижник? Карпатський чаклун? Граф Каліостро? Ти в хаосі знайшов мене в далекім безголоссі простору інших світів, ти просканував усю мене наскрізь, ти побачив мої очі, затоплені любовʼю з бездонною ніжностю. Дні і ночі прискорених інтонацій, без анотацій. З тобою. І ти тримаєш мене на плаву у вічно вируючих бездонних водах, які не стихають ніколи. Гра на півтонах за принципом ентропії, де ти хочеш мене роздобути, дістати, використати і спробувати любити. Де неможливо осягнути в турбулентності стабільність і вийти на першій зупинці, просто натиснувши кнопку. І я, насправді, щаслива від цього. Щаслива, що ти тонеш спокоєм у моїй ніжності, а моя однобока любов дає тобі крила. Як ти зумів надихнути мене на цей абсурдний союз? Я знаю: крізь товщу одноманітності років наш з тобою шлях безжально-очевидно обірветься. До нас прийдуть закоренілі звички і людські бездушні базові інстинкти. Припиняться усі наші дивацтва, які народжували особливість. І не зможемо відчути таємничості душі одне в одному. Вона відкриється і безповоротно щезне назавжди. І з нею ти. То хто ти, і звідки? Найкраще — не знати. Ні хто ти, ні звідки.
text: μ exclusively for @archives
Незнайомець. Хто ти і звідки? Простий перехожий? Артистичний ураган, який у неочікувану мить нагло увірвався в моє життя, щоби рознести його вщент? Щоб безслідно вкрасти в мене щось. Хто ти? Проклятий чорнокнижник? Карпатський чаклун? Граф Каліостро? Ти в хаосі знайшов мене в далекім безголоссі простору інших світів, ти просканував усю мене наскрізь, ти побачив мої очі, затоплені любовʼю з бездонною ніжностю. Дні і ночі прискорених інтонацій, без анотацій. З тобою. І ти тримаєш мене на плаву у вічно вируючих бездонних водах, які не стихають ніколи. Гра на півтонах за принципом ентропії, де ти хочеш мене роздобути, дістати, використати і спробувати любити. Де неможливо осягнути в турбулентності стабільність і вийти на першій зупинці, просто натиснувши кнопку. І я, насправді, щаслива від цього. Щаслива, що ти тонеш спокоєм у моїй ніжності, а моя однобока любов дає тобі крила. Як ти зумів надихнути мене на цей абсурдний союз? Я знаю: крізь товщу одноманітності років наш з тобою шлях безжально-очевидно обірветься. До нас прийдуть закоренілі звички і людські бездушні базові інстинкти. Припиняться усі наші дивацтва, які народжували особливість. І не зможемо відчути таємничості душі одне в одному. Вона відкриється і безповоротно щезне назавжди. І з нею ти. То хто ти, і звідки? Найкраще — не знати. Ні хто ти, ні звідки.
text: μ exclusively for @archives