🤩Nonsense • Philipp Wolf, Anaté

Сингулярність осені. Фрактальна. Трансцендентальна. Спіритуальна. Свавільна і безжальна Сингулярність, тільки вона в силах обмежити безмежність мук. Чергова осінь вбиває мою душу, втомлену під літнім сонцем, втоплену тугою за тобою. Остаточні уточнення питань до себе, і їх стає паранормально більше. Паранормально менше відповідей. І знов у напівмареві я неустанно шукаю їх дорогами Києва, де тебе немає. Я відтворюю у голові твої маршрути, я блукаю в твоїх лабіринтах, і ні відповіді, ні тебе немає. Це сіре спопеліле небо, мариться димним привидом, схилилось над моїм страждальним містом, отруєним повітрям смерті. Безнадійно-трагічний здичавілий світ, покараний Богом, проклятий самим Сатаною, наповнений бомбами і страхом і проваллями розбитих чорних вікон, за якими ми ховаємося від самого Неба і втікаємо від себе на інший край планети і планет і в точку сингулярності Всесвіту безкінечної мультиваріантності. Розщеплення. Амбівалентність. Невідʼємність. Однозначності буття, байдужість до безсмертя і скінченності, існуючого і неіснуючого. Упорядкований світ чистих форм і формул, тихих, відшліфованих абстракцій. Без простору і часу. Без болі. І без тебе.

text: μ exclusively for @archives