Страшна Правда
Один чоловік усе своє життя шукав Правду, але так і не міг її знайти. Він обійшов безліч країн, побував і на півночі, і на півдні, і на заході. І ось одного разу він дістався до маленької східної країни, про яку майже ніхто не знав. Випадково він натрапив на покинутий храм, де зустрів старого жерця.

Жрець сказав йому, що саме тут, у цьому храмі, ховається сама Правда.

Мандрівник не повірив йому, але жрець наполягав, що це дійсно так. Він підвів його до великої статуї, на яку було накинуто щільне чорне покривало.
— Ось вона, — сказав жрець, — перед тобою, сама Правда.

Тоді мандрівник простягнув руку, стягнув покривало і побачив перед собою жахливе, моторошне, огидне обличчя. Він відсахнувся в страху.
— Що це? — запитав він. — Невже це і є Правда?

І тоді Правда відповіла йому тихим голосом:
— Так, це я, Правда.
— Але ж яка ти страшна, — сказав мандрівник. — Страшнішого обличчя я не бачив. Як же я розкажу про тебе людям? Хто мені повірить?
— А ти збреши, — відповіла Правда, — і тобі всі повірять.

💬 Ця притча нагадує нам, як часто ми боїмося справжньої правди, бо вона може виявитися незручною, неприємною або навіть шокуючою. І замість того, щоб прийняти її такою, якою вона є, ми готові повірити красивій брехні, яка здається нам більш приємною і легкою для сприйняття. Але чи не втрачаємо ми від цього щось важливе? Можливо, час відкинути покривало і побачити істину, якою б вона не була.

❤️ Мудрість поколінь | Підписатися