дитсадок у смартфоні

КАЗКА НА НІЧ

Крутько-Незасинайко
Кукуєвицька Олена

У мами-собачки було троє синочків-цуценят – біленький Сонько, чорненький Хвалько та руденький Крутько. Цуцик Сонько отримав своє ім’я тому, що він дуже любив поспати. Навіть сонечко, що зранку лоскотало його за носик, не завжди могло його добудитися. Цуцик Хвалько звався так тому, що голосно гавкав на весь двір, вихваляючись, який він вже дорослий. А Крутько отримав своє ім’я за те, що був вертлявим і непосидючим песиком.

Від самого ранку цуценята Сонько, Хвалько та Крутько бігали, веселилися, ганяли в м’яч, гавкали на котів та ворон, граючись з ними. На вечір усі вони дуже втомилися, навіть Крутько, хоча він не подавав вигляду. Ось мама-собачка покликала своїх цуценят вечеряти та вкладатися спати.

– Ура, підемо спати! – радів Сонько.

– Зараз відпочинемо, а вранці знову побіжимо гратися! – голосно гавкав Хвалько.

– Ні, я не буду спати! – сказав песик Крутько, – Мамо, я зовсім не втомився!

Цуценята повечеряли, вмилися, почистили зубки, і мама покликала їх у ліжечка.

Сонько першим вмостився, укутався ковдрою та чекав, поки мама розповість їм колискову-казочку. Хвалько також вмостився у своє ліжко. Лише Крутько підстрибував навколо ліжка – то лягав, то підводився, заважаючи мамі розповідати казку.

– Мамо, я трошки пограю, а потім буду спати. Я ще зовсім не втомився, – сказав Крутько сонним голосом. Насправді, він дуже втомився, але так боявся пропустити щось цікаве навколо, що сон здавався йому нудним заняттям. За це мама інколи жартома називала його Крутько-Незасинайко.

Мама-собачка обійняла Крутька та відповіла:

– Синочку, якщо ти будеш гратися, то заважатимеш спати своїм братикам. Давай ти трошки полежиш, послухаєш разом з ними колискову казочку, а потім подивимось, що буде.

– Ну, добре, – відповів цуцик Крутько. – Йому не хотілося засмучувати маму. «Ось мої братики заснуть, а я попрошу в мами ще трохи погратися», – вирішив песик.

Мама почала розповідати колискову казку. Це була казка про те, як сон шукав собі домівку. Спочатку він зазирнув у віконце до людей, які вечеряли, та зрозумів, що це не його домівка. Потім він побачив у віконці бабусю, яка в’язала онуку шкарпетки, і також вирішив їй не заважати. А потім він побачив у віконці маленьку дівчинку, яка дуже хотіла спати, але плакала, і тому заважала собі заснути. Тоді сон вирішив заспокоїти дівчинку. Вона заснула, а сон, нарешті, знайшов свою домівку.

Коли мама-собачка завершила розповідь, вона подивилася на своїх маленьких цуценят. Сонько та Хвалько тихенько лежали у своїх ліжечках, вони вже засинали. А ось Крутько вже міцно спав у ліжечку.

– Навіть непосидючим та вертлявим цуценятам треба добре відпочивати. А інакше, звідки в них будуть сили, щоб крутитися та бігати? – сказала мама, поправивши Крутьку ковдру.

КАЗКА НА НІЧ

Як їжачок кликав сон
Кукуєвицька Олена

Прийшли перші дні зими. Усі їжаки вже міцно спали у своїх зимових норах. Лише один їжак Йося сонний блукав лісом та вигукував: «Ау, де ти, мій сон?», «Агов, сон!»

– Чого тобі не спиться? Кого ти кличеш? – запитало Йосю білченя Хвостик.

– Та щось мій сон загубився. Я прийшов до своєї нори, а сну там немає. Тепер його кличу, шукаю всюди, – відповів, позіхаючи, їжачок.

Йося розповів білченяті, що коли всі їжачки вкладалися спати, то він шукав зиму в лісі. Зиму знайшов, навіть, перший сніг побачив, а ось сон загубив. Шукає їжачок тепер свій сон під деревами, під кущами, під пеньками. Кличе його – ніде сну немає.

Мабуть, сон приходив до їжачка у нору, а побачивши, що його немає, кудись втік.

– Їжаче, ти хіба не знаєш, що для тих, хто не спить, сон невидимий? Ти його не побачиш, блукаючи лісом! Навіть, якщо будеш кликати його дуже-дуже гучно – сказав Хвостик.

– А що ж мені робити? – засмутився Йося. – Нам, їжачкам, обов’язково треба спати взимку, інакше ми можемо захворіти та загинути.

– Не засмучуйся, їжаче, – відповіло білченя Хвостик. – Одного разу ввечері я так само, як ти зараз, загубив свій сон. Треба було лягати спати, а я стрибав. Ось сон злякався і утік. Тоді мама розповіла мені секрет, як повернути сон додому.

– Ти розкажеш мені цей секрет? – спитав їжачок.

– Звісно, розкажу. Треба лягти у ліжечко і послухати цікаву казочку. Сон почує, що тут щось цікаве розповідають, і сам захоче послухати. Тоді він повернеться до тебе. Тільки ти його не налякай – лежи тихенько і слухай!

– Але ж я в своїй зимовій норі живу сам, без мами. Хто ж мені казку розповість? – замислився Йося.

– Хочеш, я розповім? – запропонував Хвостик.

Їжачок з радістю погодився. Йося улігся у ліжечко, а Хвостик почав розповідати йому казку про зимовий ліс, вкритий білим пухнастим снігом. Це була казка про те, як один зайчик під Новий рік загадав бажання стати сміливим та сильним, і його бажання здійснилося. Втім, цього разу Йося не почув, як це зайчику вдалося – їжачок вже міцно заснув і спав до самої весни.