Вітаємо вас у Збаражі!
Новий замок (старий — у Старому Збаражі) зведено протягом 1620-1631 рр. за сприяння останніх князів роду Збаразьких — Юрія і Христофора. Архітектором будівлі був італієць Вінчеццо Скамоцці. Укріплювали споруду уже Вишнівецькі.
У часи Визвольної війни (найбільш пам'ятні для Збаража) фортеця пережила кілька облог козаків. Згадкою про це є прикріплена на стіні замку у 1975 р. меморіальна дошка з іменем легендарного козацького полковника Нестора Морозенка, який загинув під мурами твердині. Найбільше фортеця постраждала від турецького штурму у 1675 р.
У XVIII ст. фортеця стала власністю польських графів Потоцьких і практично втратила своє оборонне призначення. На подвір'ї з чотирма кутовими бастіонами розміщено двоповерховий палац і каземати з ренесансними формами. Загальна площа замкових укріплень сягла 16 га.
У середині ХІХ ст. у будівлі був цукровий завод, а у 1896 р. він згорів.
Сьогодні замок відреставрований і належить Національному заповіднику "Замки Тернопілля". Тут діє більше 20 експозиційних залів, зокрема розміщено краєзнавчий музей, музеї хліба, тортур, виставковий зал. Колись біля замку розростався ліс, який у 1808 р. за вказівкою власників Потоцьких став парком Липки.
Новий замок (старий — у Старому Збаражі) зведено протягом 1620-1631 рр. за сприяння останніх князів роду Збаразьких — Юрія і Христофора. Архітектором будівлі був італієць Вінчеццо Скамоцці. Укріплювали споруду уже Вишнівецькі.
У часи Визвольної війни (найбільш пам'ятні для Збаража) фортеця пережила кілька облог козаків. Згадкою про це є прикріплена на стіні замку у 1975 р. меморіальна дошка з іменем легендарного козацького полковника Нестора Морозенка, який загинув під мурами твердині. Найбільше фортеця постраждала від турецького штурму у 1675 р.
У XVIII ст. фортеця стала власністю польських графів Потоцьких і практично втратила своє оборонне призначення. На подвір'ї з чотирма кутовими бастіонами розміщено двоповерховий палац і каземати з ренесансними формами. Загальна площа замкових укріплень сягла 16 га.
У середині ХІХ ст. у будівлі був цукровий завод, а у 1896 р. він згорів.
Сьогодні замок відреставрований і належить Національному заповіднику "Замки Тернопілля". Тут діє більше 20 експозиційних залів, зокрема розміщено краєзнавчий музей, музеї хліба, тортур, виставковий зал. Колись біля замку розростався ліс, який у 1808 р. за вказівкою власників Потоцьких став парком Липки.