24 роки - 24 факти про мене
Мені рік - дякую найкращим батькам в світі, що подарували мені життя❤️
Мені 2 - я наче був спокійною дитиною, батькам пощастило. P.S. Мамо, це ж правда?
Мені 3 - мене оточує тотальна любов від батьків, бабусі, двох дідусів.
Мені 4 - батько працює в Києві, мені його не вистачає
Мій перший прояв підприємця - приходжу до мами на роботу і продаю малюнки за 5 грн. Мені пропонують 2 грн, але я кажу: “Ні! Це костує п’ять!” Саня, красунчик, пишаюсь!
Мені 5- я був дуже домашьною дитиною, не відходив від мами. Ми з Ксенією навіть зараз жартуємо, що мені вистачило б зеленого яблучка і мами поруч, все, що тоді мені було треба
Мені 6 - я переляканий йду в перший клас, мене лякають всі ці гіганти навколо (сказав би мені хтось тоді, що я сам колись стану засновником школи)
Мені 7 - мама віддає мене на футбол біля школи. Хто б міг подумати, що це переросте в професіональну кар’єру футболіста?
В сім років не стало моєї бабусі, вона залишилась лише в моїх спогадах
8 років - мій другий “бізнес”. Вдома я розгортаю базар з усіх речей, які були, вішаю на них цінники, продаю діду іконку за 10 грн, але чомусь через 5 хвилин забираю її в нього і знову виставляю на вітрину
Мені 9 - мене записують в Чорноморець, вагітна мама на маршрутці возить мене 2 години з одного району в інший заради футболу. Дякую, мамо🫶🏻❤️
Мені 10 - в мене з’являється найкраща сестра у світі!
Мені 11 - ще один мій бізнес. Я власноруч створюю мило і продаю його однокласникам. Бізнес розквітав до моменту, доки мене не накрила алергія на це мило
Мені 12 - по завершенню фільма Артур і ліліпути набираюсь сміливості і цілую дівчинку в щочку. Мій перший поцілунок!
Мені 13 - я граю футбол, але увесь час в другому складі. Зараз я розумію, що той період робив з мене ДОСЯГАТОРА! Я завжди хотів бути першим, це проявляється і зараз.
Мені 14 - чим старше стаю, тим більше розумію - школа не моє. Я стану професійним футболістом!
Мені рік - дякую найкращим батькам в світі, що подарували мені життя❤️
Мені 2 - я наче був спокійною дитиною, батькам пощастило. P.S. Мамо, це ж правда?
Мені 3 - мене оточує тотальна любов від батьків, бабусі, двох дідусів.
Мені 4 - батько працює в Києві, мені його не вистачає
Мій перший прояв підприємця - приходжу до мами на роботу і продаю малюнки за 5 грн. Мені пропонують 2 грн, але я кажу: “Ні! Це костує п’ять!” Саня, красунчик, пишаюсь!
Мені 5- я був дуже домашьною дитиною, не відходив від мами. Ми з Ксенією навіть зараз жартуємо, що мені вистачило б зеленого яблучка і мами поруч, все, що тоді мені було треба
Мені 6 - я переляканий йду в перший клас, мене лякають всі ці гіганти навколо (сказав би мені хтось тоді, що я сам колись стану засновником школи)
Мені 7 - мама віддає мене на футбол біля школи. Хто б міг подумати, що це переросте в професіональну кар’єру футболіста?
В сім років не стало моєї бабусі, вона залишилась лише в моїх спогадах
8 років - мій другий “бізнес”. Вдома я розгортаю базар з усіх речей, які були, вішаю на них цінники, продаю діду іконку за 10 грн, але чомусь через 5 хвилин забираю її в нього і знову виставляю на вітрину
Мені 9 - мене записують в Чорноморець, вагітна мама на маршрутці возить мене 2 години з одного району в інший заради футболу. Дякую, мамо🫶🏻❤️
Мені 10 - в мене з’являється найкраща сестра у світі!
Мені 11 - ще один мій бізнес. Я власноруч створюю мило і продаю його однокласникам. Бізнес розквітав до моменту, доки мене не накрила алергія на це мило
Мені 12 - по завершенню фільма Артур і ліліпути набираюсь сміливості і цілую дівчинку в щочку. Мій перший поцілунок!
Мені 13 - я граю футбол, але увесь час в другому складі. Зараз я розумію, що той період робив з мене ДОСЯГАТОРА! Я завжди хотів бути першим, це проявляється і зараз.
Мені 14 - чим старше стаю, тим більше розумію - школа не моє. Я стану професійним футболістом!