Що відчувають люди третій рік поспіль, чиї домівки до сих пір під окупантом?
Чиї життя стоять на місці в очікуванні того самого дня, коли над їхніми рідними населеними пунктами знову замайорять українські прапори?
- Вам це не знайомо!
Що відчувають люди, чиї рідні знаходяться на полі бою та довго не виходять на зв'язок? Люди, котрі не можуть спати, прокидаються посеред ночі і хапають телефон в очікуванні того самого повідомлення "все добре, не було зв'язку"?
- Вам це не знайомо!
Що відчувають люди, котрі виривають наших військових у шпиталях із лап смерті? Люди, котрі ризикуючи своїм життям рятують інші життя? Що відчувають люди, кому не вдалося врятувати військових?
- Вам це не відомо!
Що відчувають наші військові, дивлячись ворогу у вічі? Що відчувають, коли бачать смерть побратимів? Коли отримують поранення? Коли під обстрілами рятують своїх товаришів? Коли довгий час не бачать свої сім'ї?
- Вам це не відомо!
Що відчувають люди, котрі третій рік знаходяться на окупованих територіях і не бачать кінця цьому божевіллю? Що вони відчувають, йдучи вулицями, по яким їздять ворожі одиниці техніки? Що вони відчувають, не бачивши стільки часу своїх рідних?
- Вам це не відомо!
Що відчувають люди, котрі не сплять практично, займаються зборами на фронт? Чи люди, які збирають інформацію, не випускаючи із рук телефонів, аби тільки це принесло користь?
- Вам це не відомо!
Вам, хто вважає, що потрібно починати перемовини із вбивцями!
Хто вважає, що війну варто закінчити саме зараз на тому місці, де ми є, не повертаючи території, а отже і чужі життя, життя наших людей!
Вам начхати на чужі почуття!
Бо ви не пройшли жодного шляху із того, що написано вище!
Ви нічого не зробили для українців, котрі втратили все! Для своєї країни!
Ви - щури, які не гідні зватися справжніми українцями!
Ви не знаєте, що це таке, коли ти не маєш можливості спокійно вдихнути рідного повітря та сказати "нарешті я вдома"!
Ви не знаєте, що це таке, коли всередині все стискає від розуміння, що ніхуя не змінилося вже довгий час і в тебе тупо перехоплює дихання!
Ви на знаєте, що це таке, дивитися спогади в Гугл фото та тупо ридати, розуміючи, що ці спогади із спокійного життя і такого зараз немає.
Немає багатьох тих людей поруч.
Немає того спокою.
Тому, люди, ніхто не має права вирішувати долю своїх співвітчизників, не пройшовши все те, через що пройшли вони!
Не можна взяти і покинути людей!
Не можна відвертатися!
Чекаємо всі на звільнення окупованої частини Запорізької області!
Звільнення лівобережжя Херсонщини!
Звільнення Криму!
Звільнення усіх наших окупованих територій!
Тримайтеся всі!