Історія минулого

У 1783 році на Кубані відбулося повстання, спрямоване проти московської централізації та введення царських чиновників на козацькі землі. Повстанці прагнули відновити демократичні традиції Січі.
Повстання було придушене, а його учасників заслано або страчено. Однак цей епізод став важливим символом боротьби козаків за свої права.

У 1240 році частина київського населення вирішила підняти повстання проти монгольського панування. Вони намагалися зміцнити оборонні стіни та організувати опір.
Попри героїчну боротьбу киян, місто було зруйноване монгольськими військами, а населення — або вбито, або захоплено в полон. Проте цей опір став прикладом незламності українців.

У 1914 році в Австрії було засновано "Союз визволення України" (СВУ), який ставив собі за мету домогтися незалежності України від Російської імперії. СВУ активно співпрацював із Центральними державами (Австро-Угорщина та Німеччина), пропагуючи ідею створення незалежної України.
СВУ організовував різноманітні акції, видавав газети й листівки для українців, які опинилися на фронтах війни, а також намагався впливати на формування українських військових частин, які воювали на боці Центральних держав. Особливою їхньою ініціативою було створення українських січових стрільців. Хоча після закінчення війни Союз визволення України не відіграв ключової ролі в українських національних змаганнях, він став символом перших політичних і національних ініціатив у боротьбі за незалежність України.

У 1618 році військо Сагайдачного приєдналося до армії польського королевича Владислава, який претендував на московський трон. Вони рушили на москву, бажаючи скористатися хаосом і закріпити претензії Польщі на московію.
Спільні сили взяли в облогу москву, а козаки навіть увійшли в передмістя столиці. Хоча остаточне захоплення міста не відбулося, ця кампанія змусила Московію піти на підписання Деулінського перемир'я 1618 року, за яким Смоленськ та інші західні території відійшли до Речі Посполитої. Це був один із найбільших військових успіхів козацького війська за межами України.

Недостатня кількість продовольства, зруйнована інфраструктура та збройний опір УПА зробили Полісся особливо вразливим до голоду. У 1946 році почався голод, який тривав до 1947 року.

Тисячі людей загинули через нестачу харчів, хоча радянська пропаганда замовчувала цей факт. Лише в останні десятиліття ці події стали об'єктом дослідження українських істориків.