🐰Терапевтична казка "Як зайченя вчилося бути сміливим"
У зеленому лісі жив маленький зайчик Лапко. Він був добрим і цікавим, але дуже сором’язливим. Лапко часто мріяв погратися з білочками, їжачками чи мишенятами, які весело проводили час у лісі. Але як тільки він збирався підійти, серце починало сильно стукати, і лапки немов прилипали до землі.
Одного разу Лапко сидів під кущиком і спостерігав за білочками, які грали у піжмурки. До нього підлетіла мудра сова.
— Чому ти не граєшся з іншими, зайчику? — запитала сова.
— Мені страшно, — тихо відповів Лапко. — А раптом вони не захочуть грати зі мною?
Сова задумалася, потім сказала:
— У кожного в серці є маленька іскра сміливості. Якщо її плекати, вона виросте у великий вогник, який допоможе подолати страх. Почни з простого — завтра привітайся з білочками.
Наступного ранку Лапко зібрав усю свою сміливість і, підійшовши ближче, тихо сказав:
— Привіт!
Білочки зупинилися, подивилися на Лапка й радісно відповіли:
— Привіт, Лапко! Хочеш грати з нами?
Лапко не міг повірити своїм вухам! Він приєднався до гри й вперше відчув, як приємно бути серед друзів.
З того часу Лапко робив маленькі кроки до сміливості: допоміг їжачкові знайти грибочок, пограв із мишенятами у хованки. Щодня його серце ставало сміливішим.
Одного разу Лапко зрозумів: сміливість — це не відсутність страху, а вміння діяти, незважаючи на нього.
🫶
Підходить для дітей 5–7 років. Ця казка вчить долати страхи, вірити в себе і бути сміливими у щоденному житті.
Сучасні батьки | Виховання