Forward from: Edges of Empathy. Зоопсихологиня Настя
Високочутливість у тварин
Квітень - місяць інформування о нейровідмінностях. Нейровідмінність - вроджений або набутий стан нервової системи людини, який функціонально відрізняється від більшості у популяції. За своєю природою нейровідмінність не вважається патологією, але часто, завдяки багатьом фактором, стає одним із визначних причин розвитку ментальних захворювань. До нейровідмінностей відносять розлади аутистичного спектра, розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, дислексію, високочутливість, іноді травми та деякі інші стани.
І що дивно (ні), у тварин теж зустрічаються стани, які нагадують ті чи інші нейровідмінності у людей. Тому в цьому місяці я розкажу про аутистичні розлади, розлад дефіциту уваги з гіперактивністю та високочутливість у тварин. Почнемо з останньої.
Високочутливість - це темпераментна особиста риса, яка характеризується підвищеною чутливістю центральної нервової системи та глибшою обробкою незначних фізичних, соціальних та емоційних стимулів. Грубо кажучи, високочутливі істоти отримують більше інформації із меншої кількості подразників. А від так, краще помічають дрібниці, мають гарну інтуїцію, тонше відчувають нюанси соціальної комунікації. Але так само високочутливі істоти швидше втомлюються, гостріше відчувають дискомфорт від “незначних” стимулів та схильні до розвитку ментальних хвороб - депресій, тривожностей, травм, межового розладу (Acevedo et al, 2014)
Ознаки високочутливості спостерігаються у більш ніж 100 видів тварин, включаючи риб (Wolf et al, 2008). Тож не дивно, що й домашні тварини можуть володіти цією особливістю.
Ознаки високочутливості у тварин схожі на людські: чутливість до неприємних звуків, вибагливість у харчуванні, матеріалу амуніції, лежанок. Високочутливі собаки й коти вимагають більше ритуальності у спілкуванні, легше “переймають” емоції людини та інших істот навкруги. Їм важче пристосуватися до змін, вони схильні до тривожностей, перезбудження та реактивності. В одному дослідженні, високочутливість у собак була одним із найзначніших предикторів розвитку поведінкових проблем (Dube et al, 2020)
Високочутливі істоти - це “сніжинки”, які можуть бісити пересічну людину своєю вибагливістю та нерідко чують у свою адресу: “Та чого ти переживаєш, нічого страшного не відбувається!”; “Ти занадто драматизуєш”; “Не придумуй, всі так живуть”. Або навпаки, стикаються з сильним знеціненням: “Ну, ти просто така чутливенька в нас, що з тебе взяти”.
Але насправді, те, що вам здається незначним стимулом, для вашої тварини (або близької людини) може дійсно бути дуже важливим й спричинювати набагато більше дискомфорту, ніж вам. Високочутливі істоти не придумують й не випендрюються, вони дійсно швидше втомлюються, гостріше відчувають, сильніше переживають. Це навіть не психологія, це фізіологія.
Нам важко сприймати відмінності й в інших людей, що вже казати про тварин. Не дивно, що в одному з досліджень, про яке я згадувала вище, найчастіше поведінкові проблеми виникали в парах, де собака був високочутливим, а людина - ні. Людина, яка не розуміла, наскільки важливими можуть бути певні дрібниці в комунікації, емоційній відповіді, ставленні та оточенні тварини - просто не лишала собаці шансів.
При тому, потреби високочутливих тварин нічим не відрізняються від їхніх нейротипічних товаришів. Їм так само потрібно грати, пізнавати нове, спілкуватися, реалізовуватись… Просто, враховуючи особливості їхньої нервової системи, організувати їм повноцінне життя може бути дещо складніше. І ані вони, ані ви в цьому не винні. Просто так працює наша біологія.
Квітень - місяць інформування о нейровідмінностях. Нейровідмінність - вроджений або набутий стан нервової системи людини, який функціонально відрізняється від більшості у популяції. За своєю природою нейровідмінність не вважається патологією, але часто, завдяки багатьом фактором, стає одним із визначних причин розвитку ментальних захворювань. До нейровідмінностей відносять розлади аутистичного спектра, розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, дислексію, високочутливість, іноді травми та деякі інші стани.
І що дивно (ні), у тварин теж зустрічаються стани, які нагадують ті чи інші нейровідмінності у людей. Тому в цьому місяці я розкажу про аутистичні розлади, розлад дефіциту уваги з гіперактивністю та високочутливість у тварин. Почнемо з останньої.
Високочутливість - це темпераментна особиста риса, яка характеризується підвищеною чутливістю центральної нервової системи та глибшою обробкою незначних фізичних, соціальних та емоційних стимулів. Грубо кажучи, високочутливі істоти отримують більше інформації із меншої кількості подразників. А від так, краще помічають дрібниці, мають гарну інтуїцію, тонше відчувають нюанси соціальної комунікації. Але так само високочутливі істоти швидше втомлюються, гостріше відчувають дискомфорт від “незначних” стимулів та схильні до розвитку ментальних хвороб - депресій, тривожностей, травм, межового розладу (Acevedo et al, 2014)
Ознаки високочутливості спостерігаються у більш ніж 100 видів тварин, включаючи риб (Wolf et al, 2008). Тож не дивно, що й домашні тварини можуть володіти цією особливістю.
Ознаки високочутливості у тварин схожі на людські: чутливість до неприємних звуків, вибагливість у харчуванні, матеріалу амуніції, лежанок. Високочутливі собаки й коти вимагають більше ритуальності у спілкуванні, легше “переймають” емоції людини та інших істот навкруги. Їм важче пристосуватися до змін, вони схильні до тривожностей, перезбудження та реактивності. В одному дослідженні, високочутливість у собак була одним із найзначніших предикторів розвитку поведінкових проблем (Dube et al, 2020)
Високочутливі істоти - це “сніжинки”, які можуть бісити пересічну людину своєю вибагливістю та нерідко чують у свою адресу: “Та чого ти переживаєш, нічого страшного не відбувається!”; “Ти занадто драматизуєш”; “Не придумуй, всі так живуть”. Або навпаки, стикаються з сильним знеціненням: “Ну, ти просто така чутливенька в нас, що з тебе взяти”.
Але насправді, те, що вам здається незначним стимулом, для вашої тварини (або близької людини) може дійсно бути дуже важливим й спричинювати набагато більше дискомфорту, ніж вам. Високочутливі істоти не придумують й не випендрюються, вони дійсно швидше втомлюються, гостріше відчувають, сильніше переживають. Це навіть не психологія, це фізіологія.
Нам важко сприймати відмінності й в інших людей, що вже казати про тварин. Не дивно, що в одному з досліджень, про яке я згадувала вище, найчастіше поведінкові проблеми виникали в парах, де собака був високочутливим, а людина - ні. Людина, яка не розуміла, наскільки важливими можуть бути певні дрібниці в комунікації, емоційній відповіді, ставленні та оточенні тварини - просто не лишала собаці шансів.
При тому, потреби високочутливих тварин нічим не відрізняються від їхніх нейротипічних товаришів. Їм так само потрібно грати, пізнавати нове, спілкуватися, реалізовуватись… Просто, враховуючи особливості їхньої нервової системи, організувати їм повноцінне життя може бути дещо складніше. І ані вони, ані ви в цьому не винні. Просто так працює наша біологія.