У ті часи, без жодних тобі фабрик, з одним лише старим мостом, зі старими каталонськими кузнями на околицях і з плоскодонками на додачу, тоді чистотою виблискували хати, а в них сім'ї жили в злагоді! Які то були звичаї! Просто з якого-небудь байдака, що плив через місто перед будинками Рібери, дітиська, пороздягавшись, пірнали в рію. А торгівля? Та в тому місті, в якому з'явились відомі Правила морського консульства, торговці грали в ломбер* на паки бавовни... А хто не знає цієї співанки?

Раз вояжер
З Англії пер,
Взяв і припер
В наше Більбао;
Грошей ріка,
Велич міська -
В мандрівника
Серце стрибає.

То був райський куточок, райський куточок 1823-го року до 33-го, доки правили оті, роялісти, тоді магістрат розбудував нову площу і цвинтар, а міщани, працюючи по черзі і без оплати, спорудили лікарню..

* Давня гра в карти на трьох гравців, у якій двоє гравців грають проти третього за спеціальним столом.