148 окрема артилерійська Житомирська бригада ДШВ ЗСУ

У перші дні повномасштабного вторгнення росіян він теж був у військкоматі, як всі свідомі українці. Тоді йому сказали “ні”, бо першочергово брали професійних та досвідчених. Герман все одно приносив користь: волонтерив і робив обладнання для військових. Доєднався до ЗСУ рік тому.

“Я тоді подумав, що війна триватиме, і через деякий час бійці втомляться та потребуватимуть свіжих сил. Національно свідомі люди, які пішли в перші дні, вигоріли. Я заступив на службу зі свіжими силами - доєднався до крутої батареї, де роблю свій вклад в майбутнє України.

Звісно я встиг відчути тиск власного сумління за те, що продовжував жити мирним життям. Війна затягнулась на роки, всі від неї втомилися, не вистачає людей, які несуть в собі національну людею і готові віддаватися на всі сто знищенню ворога. Але кожен може таким стати. Лави мають поповнюватися відповідальними та стійкими людьми, які наближатимуть нашу перемогу".

Історія пілота "Крафта" - у нашому Facebook.

Ми б хотіли гуляти з родиною туманним лісом, натомість носимо снаряди крізь пороху дим. Ми б теж хотіли шуршати жовтим листям під ногами, натомість над нашими головами свист снарядів.
Але є миті, коли крізь свинцеве небо пробивається сонце, стає тепліше, перш за все, на душі. Стаєш під промені і поневолі посміхаєшся. Боротьба триває.

P.s. Стань Другом ДШВ! Всеукраїнська платформа збирає кошти для підтримки ДШВ ЗС України (druzi.mil.gov.ua)

Відділення комунікації 148-ї окремої артилерійської Житомирської бригади ДШВ ЗС України

Офіцер “Лукас” пишається службою в 148-й артбригаді, його дивізіон - один з найбільш ефективних. Але лише рік тому перед ним було багато випробувань, які з честю подолав. Після 10 днів закордонних навчань комдів “Лукас” отримав нові зразки озброєння і вирушив на Запорізький напрямок.

“Формував дивізіон так: трохи більше десятка людей - десантники з інших бригад, а решту набирали з цивільного життя. За їх плечима - лише БЗВП. Після місяця злагодження ми вже набиралися досвіду та успішно воювали на Оріхівському напрямкові. Кожного дня ми знищували особовий склад, військову техніку та озброєння противника. Ми блискуче вивчили закордонну техніку в зоні бойових дій. Ми перші працювали в бригаді на найбільшу дальність в тил ворога. Снаряд подолав 36 кілометрів та потрапив в район цілі! Вони там в шортах на папіросі ходили, а тут наша стволка дістала!”

Кожна знищена ціль для комдіва - насолода, а якісне виконання завдань - пріоритет. Тому його переповнює повага до особового складу.

Інтерв'ю - у нашому Facebook.

Николаевский Ванек
Зі святом Вас, дорогі друзі!
З Днем Волонтера!

Руслан “Чайка” родом з земель, де повно козацьких могил. Позивний взяв від назви козацьких десантних кораблів. Українців вважає козаками-характерниками, у яких інша кров, на відміну від московитів.

Свою військову службу чоловік розпочав у 2015 році в 148 окремому самохідному артдивізіоні. Донині - на війні.

“Чайка” закоханий в артилерію та вміє стріляти з багатьох зразків озброєння. Десантник прослужив півтора роки на артустановці 2С3 “Акація” та рік на французькій САУ “Цезар”. З його слів, “Цезар” - це іномарка, дуже цікава, ефективна, маневрена зброя. Спочатку він носив “кабани” та був заряджаючим. Потім навідником, комгаром, а нині - головним сержантом батареї самохідного артдивізіону. “Чайка” відчув кожну ланку військової служби.

“З першого “кабана” ми влучили в башню танка. "Жирних” цілей було дуже багато. Ми не зупиняємось. В арті не тупієш, а розвиваєшся. Артилеристи - це математики. Треба багато знати, щоб відбувся постріл".

У нашому Facebook - історія Руслана та його брата.