Часопис "Гетьманат"✙

Адвент. Ніхто не скаже «Прощавай!»

📖Продовжуючи, хочемо сьогодні порекомендувати ще одну книгу — сучасний пригодницький детектив Василя Добрянського "Ніхто не скаже «Прощавай!»"

Ця книга фактично — завершальна в серії детективів Добрянського про співробітника гетьманської охранки Клима Жеграя.🇺🇦

Хоча це детектив, на головного підозрюваного слідчий виходить швидко, і далі починається епічне протистояння Жеграя з "п'ятою колоною" — російським підпіллям. Автор майстерно знайомить читача з містом, атмосферою епохи та проблемами й переживаннями самого Жеграя.

Частина книги подається з перспективи німецького офіцерства, не менш зацікавленого у збереженні порядку в Україні.

Дайте знати, якщо вам цікаво побачити більш детальний розбір книги/книг, довго виношуємо таку ідею.🎩

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

Адвент. «Пан»: про Євгена Чикаленка

📖 Ми переконані, що наша аудиторія — начитана (хочемо в це вірити). А також, що книга — прекрасний подарунок у різдвяний період.

Тому маємо нагоду порекомендувати кілька тематичних художніх книг для вас, чи для ваших близьких:

Перша з них — нова книга Степана Процюка "Пан. Роман про Євгена Чикаленка". Ми нерідко зсилаємося у наших дописах на мемуарний матеріал Євгена Чикаленка, тому ми раді виходу такої книги, яка подає художню інтерпритацію біографії видатного мецената.

З уривком книги можна ознайомитись у статті Forbes Ukraine

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

"Курка не пташка, Республіка не Держава"

Історія — не лише про битви чи політичні інтриги. Це також про те, як одне слово може оголити цілі пласти суспільної свідомості. У своїх спогадах міністр МВС ЗУНР Лонгин Цегельський, згадує розмову з Федором Швецем, членом Директорії, яка змушує замислитися про глибинні проблеми українського державотворення.

"Проф. Швець закинув нам найперше, що наше уповноваження не виставлене для переговорів із Директорією чи з Ураїнською Народньою Республікою, а з "Українською Державою".

— Ну, а ви, панове, не держава? – питаю. – Кого ж представляє Директорія, як не державу?.
— Ні, ми республика, – відповідає професор Швець, – а держава гетьманська...

Ось тобі й правитель України – подумав я. – То республика в нього не держава... А може він і має рацію...
– Шибанула в мене думка. – Оця "республика" дійсно не держава, а якесь безголовя, безвластя, безлад...

Проф. Швець несвідомо та наївно сказав глибоку історичну правду. Дійсно держава — цебто упорядкована країна з усіма органами влади, судами, поліцією, армією і т.д. – була за Гетьмана. А Республика ніколи ладу в себе не звела і країни не опнувала. Ця "республика" – це не була держава, а тільки хаос і війна всіх проти всіх.."

Цей історичний епізод піднімає важливе питання: чи не повторюємо ми цих помилок сьогодні? Чи не плутаємо ми демократію з безладдям, свободу з хаосом? І, що найважливіше, чи готові ми будувати не просто "республіку", а справжню, функціональну державу?

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

Трагедія Української Громадянської війни

Події, які прийнято називати Антигетьманським повстанням, мали жахливі наслідки для нашої державності. Національний союз на чолі з Винниченком за підтримки більшовиків проголосив повстання з метою повалення "проросійської" Гетьманської влади.

Республіканські сили загітували корпус січових стрільців до збройної боротьби з центральним урядом, що призвело до кривавого місяця боротьби. Українці воювали проти українців.

Гетьманський уряд капітулював 15 грудня, але новоутворена Директорія недовго залишалася при владі в Києві, оскільки більшовицька армія вже розпочала наступ на ослаблену Україну...

Січові стрільці, яким у середині листопада Гетьман Скоропадський наказав рушити з Білої Церкви до Львова для військової підтримки у війні з Польщею, так і не були відправлені. Львів був захоплений польською армією, а Київ — більшовиками.

"Начхать нам тепер на Львів і на Галицький загумінок. На Київ нам дорога! Ходіть із нами робити народню революцію, а не в галицький калабані бовтузитись. Ми побудуємо соборну соціалістичну українську республіку...

Сьогодні в світі час на революцію робочого народу, а ваша Галачина відстала від прогресу! — слова Володимира Винниченка (джерело "Від Легенд до Правди" ст.81)

У цій громадянській війні не винні січовики. Вони були введені в оману і, перебуваючи в еміграції, більшість із них долучилися до гетьманської еміграції. В тому ж числі й Осип Назарук, який і заагітував січовиків на повстання. У цій трагедії головним винуватцем є Винниченко, якому після падіння Української Держави комуністична москва запропонувала очолити Радянську Україну.

Ми повинні схиляти голову перед кожним загиблим сином української землі у цій безглуздій громадянській війні.
Вічна пам'ять Січовикам та Сердюкам.

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

5 грудня 1918 року Українська Держава встановила офіційні дипломатичні відносини з Грузинською Демократичною Республікою. 🇺🇦 🇬🇪

📝Ця подія стала важливим кроком у зміцненні міждержавного співробітництва. У процесі переговорів було підготовлено й укладено низку ключових договорів. При українському посольстві в Грузії створили Економічну раду, яка взяла на себе координацію питань товарообігу між двома країнами.

Того ж дня сторони підписали масштабний двосторонній договір, що складався з 22 статей та 6 розділів, окреслюючи основи політичної й економічної співпраці.

7 грудня 1918 року було укладено ще два потужних документа: Договір "Про товарообмін між Україною та Грузією", який регулював торгівлю, та угоду "Про міжбанківські операції".
Ці угоди сприяли розвитку економічних зв’язків між українськими банками в Києві, Харкові, Одесі й Січеславі та грузинськими в Тифлісі, Кутаїсі, Батумі, Поті й Сухумі.

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

«За погляди ніхто нікого не карав, намагались знайти спільний знаменник»

Однією з особливостей ідеологічного виховання в СС було те, що ці заняття були не тільки в лекційній формі, на них йшло обговорення викладених тим.

Обговорювалася німецька окупаційна політика на сході та довоєнні плани.. Спочатку українці боялися висловлювати свої критичні думки.

За спогадами Юліана Чорнія, льоди було проломано тоді, коли німецький викладач не зміг зрозуміло відповісти, що українці мають розуміти з цитати "Сходом володітиме лише німецький меч і німецький плуг":

"

В кінці він подякував нам за щирість і відвертість, зажадав, щоб ми завжди відкрито висловлювали свої зауваги.

А тоді й посипалось: запити, критика, опозиція. Більше нас не дражнили подібними афоризмами. Ми вільніше говорили на різні теми, включно до критики окупаційної політики на Сході. Порушували чисто українські теми, про історію України."

Роман Пономаренко: Українські юнкершафти : підготовка українського офіцерського корпусу у військах СС і їхня служба в дивізії "Галичина"

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

📸 Алеппо. Німецький контингент. 1917

На фото зображені німецькі офіцери на фоні готелю "Гранд-Парк" в Алеппо, де знаходився штаб їх контингенту, центр зв'язку та штаб логістики.

Трохи більше кілометра на захід від цитаделі Алеппо. В 4-х кілометрах звідти прямо зараз ведуться бої.

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

«Якщо б британську армію призвали до бою сьогодні ввечері, вона б стала до бою сьогодні ввечері.

Жодних ілюзій у цій кімнаті — якщо росіяни вторгнуться у Східну Європу хоч сьогодні ввечері, би дамо бій.»

— Роб Маґован. Заступник начальника штабу оборони 🇬🇧.

«Париж на обід, вечеря — в Петрограді.»

— Вільгельм Гоґенцолернович 🇩🇪.

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

"Гетьманство, як традиційна й для України типова форма державного ладу, мусить бути збережено.

У цілій Европі немає державної форми, з котрою Гетьманство можна було б порівняти, і котра йому відповідала б.

Вона є специфічно українська: вона виникла з суті і своєрідности українців і навіть з усіх соціологічних і господарських умов нашої України."

— Федір Лизогуб, Отаман-Міністр уряду Павла Скоропадського.

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦

📜 «Найбільший злочин КРЕМЛЯ». Плакат 1993-го року.

Надрукований до 60-х роковин постер, очевидно був покликаний підняти усвідомленість українців щодо національної трагедії.

З власних спостережень — композиція є копією обкладинки книги М. Вербицького 1952-го року, виданої об'єднанням жертв репресій.

З книги:

Приблизно в березні 1933-го мені довелося подорожувати залізницею від Києва до південної частини Донбасу.
Про катастрофальний голод знали всі, але не говорилось...

Кидалися увічі пухлі від голоду селяни, що продавали всякі речі: сільський одяг, жіночі хустки, плахти, рушники, ковдри, смушки, полотно і взагалі все наявне, що досі лежало в сільській скрині. Оддавали за безцінок, але купувати було нікому.

— з розповіді агронома Біленького. Зокрема у тексті та книзі загалом йдеться про аспект вимушеної "міграції" селян від села до села, а то й взагалі у іншу "республіку", де ще можна було дістати хліб для родини.

Телеграм | Сайт | Patreon 🇺🇦