День Незалежності: просто свято чи підведення підсумків +1 року?
Вітаю всіх зі святом! Не зміг зробити цього раніше, бо робота зі зарядними станціями, які робить мій підрозділ для ЗСУ, забирає дуже багато часу.
Концепція державних свят стара оскільки бере свій початок ще з Римської республіки, якщо не давніше. Вона є уособленням символізму, правонаступництва поколінь та навіть гри ідеології.
На мій суб'єктивний погляд, ця концепція давно застаріла, бо зводить це день до промов, а вони це слова-слова-слова і купа гасел в пустоту. День Незалежності не повинен бути таким, він повинен стати днем підведення підсумків по найбільшому проєкту нашого народу - держави. Це день під час якого ми повинні говорити куди ми йдемо і чого ми вже досягли.
Важливо: Я говорю про мирний час, бо війна це інша історія.
Ніхто ніколи не задумувався, а куди ми, власне, йдемо всією державою? Заради чого? Що ми хочемо побудувати на цих землях? Демократію? Свободу? Зберегтись як нація, зберегти мову, культуру? Це все добре, але це простий базовий і, в якомусь сенсі, дуже абстрактний набір “сильних слів”, які ні до чого не ведуть. Наприклад, про збереження нації говорять всі, а от, що малює нам ООН, вже в кінці століття може вийти так, що нам нічого буде зберігати...
Ба більше, а як взагалі можна перевірити чи йдемо ми бодай в сторону розбудови демократії? На щастя, є багато неурядових організацій, які досліджують це питання: The Economist Democracy Index, Freedom House, The V-Dem Democracy indices. Вибравши там Україну, ми можемо побачити наскільки ми наблизились чи віддалились від цілі. До слова, відсутність інформації для широкого загалу про ці індекси і нашу позицію в них дає можливість політикам нічого не робити, а лише проголошувати пусті гасла.
Примітка: Можна ще зганати індекси від World Bank про "якість державного управління" і тп. Звісно, всі вони не є досконалими, але є непоганим орієнтиром.
Однак що повинно бути центром нашої уваги, головною ідеєю, яка відповідала б викликам ХХІ століття? На мій погляд, тільки розвиток людського капіталу, бо наше життя, якщо хтось забув - коротке. Такий вектор означає, що у фокусі нашої уваги повинні бути індекси та напрямки, які стосуються освіти, особливо шкільної, яка взагалі закладає фундамент майбутнього громадянина. Забезпечення шкіл, заробітна плата вчителів, результати учнів у таких міжнародних індексах як PISA. Людський капітал це основа добробуту, а його розвиток допоможе виграти конкуренцію в першу чергу за наших людей.
Також особливої уваги потребує і громадянське суспільство. Так, кількість громадян, які волонтерять, донатять та проявляють активну громадянську позицію за інформаційним фоном ніби багато, однак якщо подивитись глибше, то політичних сил, які б орієнтувались на активних громадян, мінімум. Законодавці все ще дико відірвані від потреб громадян і на них вплив мінімальний (хоча іноді спільна позиція нашого бізнесу та громадян приносить непогані результати). В той же час наші позиції в тому ж індексі CIVICUS далеко не є задовільними. Розвиток нашого громадянського суспільства є необхідною базою для становлення держави.
Можна продовжувати і далі, але я думаю, що головну ідею Ви зрозуміли. День Незалежності це підведення підсумків за рік, що вийшло, а що ні та чому, а також це день коли ми ставимо цілі на наступний рік. Тоді ми нарешті відійдемо від старого спадку символічного свята і нарешті зрозуміємо навіщо нам потрібна своя держава і куди ми всі йдем.
В кінці я раджу прочитати мої авторські статті про цікавих “Жінок в історії” за духом нашого майбутнього, де роль українських громадянок буде лише зростати:
🧩Клеопатра Македонська. Принцеса в золотій клітці.
🧩Богиня Македонії - Олімпіада Епірська. Мати Александра Македонського. Вбивця царя Філіпа?
Та цікавий допис про те, чому я вирішив стати письменником:
📌Чому я присвятив 5 років вдосконаленню Княжої Шахівниці?
Вітаю всіх зі святом! Не зміг зробити цього раніше, бо робота зі зарядними станціями, які робить мій підрозділ для ЗСУ, забирає дуже багато часу.
Концепція державних свят стара оскільки бере свій початок ще з Римської республіки, якщо не давніше. Вона є уособленням символізму, правонаступництва поколінь та навіть гри ідеології.
На мій суб'єктивний погляд, ця концепція давно застаріла, бо зводить це день до промов, а вони це слова-слова-слова і купа гасел в пустоту. День Незалежності не повинен бути таким, він повинен стати днем підведення підсумків по найбільшому проєкту нашого народу - держави. Це день під час якого ми повинні говорити куди ми йдемо і чого ми вже досягли.
Важливо: Я говорю про мирний час, бо війна це інша історія.
Ніхто ніколи не задумувався, а куди ми, власне, йдемо всією державою? Заради чого? Що ми хочемо побудувати на цих землях? Демократію? Свободу? Зберегтись як нація, зберегти мову, культуру? Це все добре, але це простий базовий і, в якомусь сенсі, дуже абстрактний набір “сильних слів”, які ні до чого не ведуть. Наприклад, про збереження нації говорять всі, а от, що малює нам ООН, вже в кінці століття може вийти так, що нам нічого буде зберігати...
Ба більше, а як взагалі можна перевірити чи йдемо ми бодай в сторону розбудови демократії? На щастя, є багато неурядових організацій, які досліджують це питання: The Economist Democracy Index, Freedom House, The V-Dem Democracy indices. Вибравши там Україну, ми можемо побачити наскільки ми наблизились чи віддалились від цілі. До слова, відсутність інформації для широкого загалу про ці індекси і нашу позицію в них дає можливість політикам нічого не робити, а лише проголошувати пусті гасла.
Примітка: Можна ще зганати індекси від World Bank про "якість державного управління" і тп. Звісно, всі вони не є досконалими, але є непоганим орієнтиром.
Однак що повинно бути центром нашої уваги, головною ідеєю, яка відповідала б викликам ХХІ століття? На мій погляд, тільки розвиток людського капіталу, бо наше життя, якщо хтось забув - коротке. Такий вектор означає, що у фокусі нашої уваги повинні бути індекси та напрямки, які стосуються освіти, особливо шкільної, яка взагалі закладає фундамент майбутнього громадянина. Забезпечення шкіл, заробітна плата вчителів, результати учнів у таких міжнародних індексах як PISA. Людський капітал це основа добробуту, а його розвиток допоможе виграти конкуренцію в першу чергу за наших людей.
Також особливої уваги потребує і громадянське суспільство. Так, кількість громадян, які волонтерять, донатять та проявляють активну громадянську позицію за інформаційним фоном ніби багато, однак якщо подивитись глибше, то політичних сил, які б орієнтувались на активних громадян, мінімум. Законодавці все ще дико відірвані від потреб громадян і на них вплив мінімальний (хоча іноді спільна позиція нашого бізнесу та громадян приносить непогані результати). В той же час наші позиції в тому ж індексі CIVICUS далеко не є задовільними. Розвиток нашого громадянського суспільства є необхідною базою для становлення держави.
Можна продовжувати і далі, але я думаю, що головну ідею Ви зрозуміли. День Незалежності це підведення підсумків за рік, що вийшло, а що ні та чому, а також це день коли ми ставимо цілі на наступний рік. Тоді ми нарешті відійдемо від старого спадку символічного свята і нарешті зрозуміємо навіщо нам потрібна своя держава і куди ми всі йдем.
В кінці я раджу прочитати мої авторські статті про цікавих “Жінок в історії” за духом нашого майбутнього, де роль українських громадянок буде лише зростати:
🧩Клеопатра Македонська. Принцеса в золотій клітці.
🧩Богиня Македонії - Олімпіада Епірська. Мати Александра Македонського. Вбивця царя Філіпа?
Та цікавий допис про те, чому я вирішив стати письменником:
📌Чому я присвятив 5 років вдосконаленню Княжої Шахівниці?