Чого не вистачає Україні для успішних реформ? Чим нас може навчити Марк Твен і чому нам потрібна маленька роль держави?
Марк Твен "Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура":
Бачите, я витлумачую вірність як вірність батьківщині, а не її установам та урядовцям. Батьківщина — ось що головне, істотне, вічне; батьківщину треба берегти, любити, їй треба бути вірним; що ж до установ, то вони — щось зовнішнє, мов одяг, а одяг може зноситись, подертися, стати незручним, перестати захищати тіло від холоду, хвороб і смерті.
Бути вірним ганчір’ю, уславляти ганчір’я, схилятися перед ганчір’ям, помирати за ганчір’я — це вірність дурна, вірність суто тваринна. Вона властива монархії (прим. культам особистості і автокртам), вигадана монархією, тож нехай тій монархії й залишається. А я родом з Коннектікуту, чия конституція проголошує, що "вся політична влада належить народові, і всі вільні органи влади діють за уповноваженням народу і задля народного добра; і що народ має повсякчасне, незаперечне й невід’ємне право міняти форму управління так, як визнає за потрібне".
З цього погляду, громадянин, який бачить, що політичне вбрання його країни зносилось, а проте сидить, набравши в рота води, не підіймає голосу, вимагаючи створення нового вбрання, не є вірним батьківщині громадянином, — він зрадник, його не виправдовує навіть те, що він, може, єдиний з-поміж усіх помічає зношеність одеж своєї батьківщини. Бо його обов’язок — агітувати хоч би там що, тоді як обов’язок решти — голосувати проти нього, коли вони з ним не згодні.
Мої цікаві публікації про жінок в історії:
Найстрашніший ворог Риму. Королева Боудіка. Войовниця іценів.
Герой роману потрапив в раннє середньовіччя прямо зі ХІХ століття. В силу обставин він став правою рукою короля і познайомившись з тим, як живе народ Англії схотів принести зміни. Тому на своїй посаді формував інститути та економіку до зміни державного ладу з монархії на республіку. Однак в один день його плани йдуть шкереберть, церква відлучає його. Нагадаю, релігійні правила тоді домінували у суспільстві, тому це був сильний удар по його позиціях. Тоді він був змушений раніше часу проголосити Республіку, закликавши народ Англії підтримати його, бо у разі перемоги вони отримують права і свободи. Проте що роблять ті, хто звик жити в рабстві, але кого він хоче врятувати? Ні, вони не йдуть за героєм роману, вони приєднуються до церкви та знаті, бо старі правила сформували їхні переконання та цінності, а тому вони чинять так, як церква та знать скаже. Лише молоде покоління стає на його захист...
Ключовою причиною того, чому починання героя роману Марка Твена провалились, були як не дивно люди, а саме відсутність достатньої кількості тих, хто поділяє його чесноти. Так і в Україні: відсутність в державному апараті якісної бюрократії, що керується чеснотами, є причиною чому будь-які складні реформи будуть провалені.
Недостатньо розробити правила, якщо податківець, поліцейський, суддя не буде ним слідувати. І тут питання не тільки в їхній заробітній платі та умовах, а питання в цінностях, які сповідують та підтримують еліти та громадяни (і як наслідок влада). Вони формують розуміння: “куди ми йдемо і заради чого?” Без відповіді на це питання можна нічого не починати.
Який може бути вихід? Якщо у нас немає якісного бюрократичного апарату, то єдиний вихід це зменшувати роль держави та намагатись виправити бодай три напрямки: суд, правоохоронну систему та освіту. Це хоча б дасть можливість забезпечити верховенство права (обов'язковий інститут, що встановлює правила гри) та відносний розвиток людського капіталу.
Намагання ж і далі тягнути цю валізу без ручки та впроваджувати "складні реформи", де потрібні виконавці (бюрократи) з кваліфікацією та чеснотами, буде лише підтримувати нинішній стан. Нагадаю, що наше ВВП ще до війни зростало нижчими темпами, ніж глобальна економіка. Тому, якщо не викинути цей старий жигуль він рано чи пізно привезе нас до аварії, бо тут вже немає що лагодити і новини корупції та людожерства, які Ви читаєте кожен день, зайве тому підтвердження.
Марк Твен "Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура":
Бачите, я витлумачую вірність як вірність батьківщині, а не її установам та урядовцям. Батьківщина — ось що головне, істотне, вічне; батьківщину треба берегти, любити, їй треба бути вірним; що ж до установ, то вони — щось зовнішнє, мов одяг, а одяг може зноситись, подертися, стати незручним, перестати захищати тіло від холоду, хвороб і смерті.
Бути вірним ганчір’ю, уславляти ганчір’я, схилятися перед ганчір’ям, помирати за ганчір’я — це вірність дурна, вірність суто тваринна. Вона властива монархії (прим. культам особистості і автокртам), вигадана монархією, тож нехай тій монархії й залишається. А я родом з Коннектікуту, чия конституція проголошує, що "вся політична влада належить народові, і всі вільні органи влади діють за уповноваженням народу і задля народного добра; і що народ має повсякчасне, незаперечне й невід’ємне право міняти форму управління так, як визнає за потрібне".
З цього погляду, громадянин, який бачить, що політичне вбрання його країни зносилось, а проте сидить, набравши в рота води, не підіймає голосу, вимагаючи створення нового вбрання, не є вірним батьківщині громадянином, — він зрадник, його не виправдовує навіть те, що він, може, єдиний з-поміж усіх помічає зношеність одеж своєї батьківщини. Бо його обов’язок — агітувати хоч би там що, тоді як обов’язок решти — голосувати проти нього, коли вони з ним не згодні.
Мої цікаві публікації про жінок в історії:
Найстрашніший ворог Риму. Королева Боудіка. Войовниця іценів.
Герой роману потрапив в раннє середньовіччя прямо зі ХІХ століття. В силу обставин він став правою рукою короля і познайомившись з тим, як живе народ Англії схотів принести зміни. Тому на своїй посаді формував інститути та економіку до зміни державного ладу з монархії на республіку. Однак в один день його плани йдуть шкереберть, церква відлучає його. Нагадаю, релігійні правила тоді домінували у суспільстві, тому це був сильний удар по його позиціях. Тоді він був змушений раніше часу проголосити Республіку, закликавши народ Англії підтримати його, бо у разі перемоги вони отримують права і свободи. Проте що роблять ті, хто звик жити в рабстві, але кого він хоче врятувати? Ні, вони не йдуть за героєм роману, вони приєднуються до церкви та знаті, бо старі правила сформували їхні переконання та цінності, а тому вони чинять так, як церква та знать скаже. Лише молоде покоління стає на його захист...
Ключовою причиною того, чому починання героя роману Марка Твена провалились, були як не дивно люди, а саме відсутність достатньої кількості тих, хто поділяє його чесноти. Так і в Україні: відсутність в державному апараті якісної бюрократії, що керується чеснотами, є причиною чому будь-які складні реформи будуть провалені.
Недостатньо розробити правила, якщо податківець, поліцейський, суддя не буде ним слідувати. І тут питання не тільки в їхній заробітній платі та умовах, а питання в цінностях, які сповідують та підтримують еліти та громадяни (і як наслідок влада). Вони формують розуміння: “куди ми йдемо і заради чого?” Без відповіді на це питання можна нічого не починати.
Який може бути вихід? Якщо у нас немає якісного бюрократичного апарату, то єдиний вихід це зменшувати роль держави та намагатись виправити бодай три напрямки: суд, правоохоронну систему та освіту. Це хоча б дасть можливість забезпечити верховенство права (обов'язковий інститут, що встановлює правила гри) та відносний розвиток людського капіталу.
Намагання ж і далі тягнути цю валізу без ручки та впроваджувати "складні реформи", де потрібні виконавці (бюрократи) з кваліфікацією та чеснотами, буде лише підтримувати нинішній стан. Нагадаю, що наше ВВП ще до війни зростало нижчими темпами, ніж глобальна економіка. Тому, якщо не викинути цей старий жигуль він рано чи пізно привезе нас до аварії, бо тут вже немає що лагодити і новини корупції та людожерства, які Ви читаєте кожен день, зайве тому підтвердження.