Пані Єлизаветі – 83 роки. Вона відпочиває на своєму ліжку в
транзитному центрі для переселенців у Павлограді на Дніпропетровщині. Жінка приїхала з села Дачне, що поблизу Курахового. Усі її документи та гроші згоріли разом з будинком.
Вона згадує, що під час постійних обстрілів шукала, чим би відволіктися.
«Я сиділа з сусідом під яблунею, над нами літали снаряди. І я кажу: «Чого ми сидимо, ніби смерті чекаємо?», — розповідає пані Єлизавета, — Треба щось робити, тож я пішла змітати листя з подвір'я».
Незабаром після цього поблизу стався вибух, який спричинив пожежу. Їй та її синові вдалося врятуватися з палаючого будинку. «Вискочили — будинок горить, вже не зайдеш, — розповідає пані Єлизавета, — Сусідський будинок розсікло навпіл, а наш згорів».
До транзитного центру пані Єлизавета приїхала сама — її син відмовився евакуюватися.
Подібних історій тут багато.
Медики та психологи «Лікарів без кордонів» приїжджають сюди щотижня, аби надати підтримку тим, хто рятується від війни.
📸© Юлія Трофімова/MSF