🍁 Британський політолог і провідний науковий співробітник Інституту державного управління Квінсі у Вашингтоні Анатоль Лівен у передовиці для Foreign Policy заявив, що одним з питань, яке необхідно буде вирішити на самому початку процесу переговорів щодо «українського конфлікту», — це на якому етапі і з яких питань Україна буде залучена до цього процесу.
За словами автора, Україна не зможе підняти на переговорах всі питання, які її хвилюють.
На думку Лівена, присутність України на ранніх стадіях переговорів і зовсім може зробити їх неможливими.
Як це не принизливо виглядає, процес, скоріш за все, піде саме за викладеним британцем сценарієм. І ґрунт для американсько- російських консультацій вже активно готується.
Як ми повинні діяти у ситуації, коли нас на початковому етапі взагалі намагаються виштовхнути з перемовин? І з вищенаведених причин і тому, що Україна має стати лише частиною «сдєлкі» між путіним і Трампом. При цьому адвокатів Києва у цьому тандемі не буде.
Єдиний шанс для нас у ситуації, що складається, залучити третю сторону, яка б представляла інтереси України і, водночас, була б настільки впливовим гравцем, щоб Вашингтон прийняв його за рівного.
Ви вже здогадались - це Британія. Нам пощастило, що послом там зараз Залужний. У даному, конкретному випадку кажу не тому, що його симпатик, а тому, що маю відповідну інформацію з посольства - генерал цю ситуацію вже прорахував і працює над залученням Британії, як сторони, що представлятиме інтереси Києва у торгах між Вашингтоном та москвою.
І взагалі, розширення кола бенефіціарів «українського врегулювання» я бачу у такому порядку залучення:
👉 США - росія
👉 Потім Британія
👉 Потім Франція та Німеччина
👉 Потім Китай
👉 І, нарешті, Україна
Тут, звісно, збурює, що «про Україну без України», але повторюсь: Україна має стати лише частиною більш широкої безпекової угоди, до якої будуть залучені усі вказані країни.
В мене є інформація, що Трамп дуже хотів навʼязати нам Орбана у якості повіреного у справах України від Європи, але у ході відвідування Єрмаком Британії, Залужний наполягав саме на ключовій ролі Лондона у цьому питанні.
Вже писав: воювати ми зможемо ще півроку - у нас для цього достатньо як зброї, так і людей. Але далі повна невизначеність, бо в Адміністрації Трампа сьогодні чітко сказали: «Пустого чека для Києва більше не буде.»
А торги щодо України розпочнуться вже одразу після Різдва. І щодо гарантій безпеки, і щодо миротворців, і щодо відновлення країни. Тобто, на цей період у нас будуть ще відносно сильні позиції. Відносно.
Як і чим все це закінчиться, не спрогнозує ніхто. Але на сьогоднішній день диспозиція така, як я написав.
І ще: не полошіться від того, що путін вимагає чотири області в адміністративних кордонах - торги починаються саме так. Чомусь мені здається, що навіть Запорізька АЕС з прилеглими територіями будуть нашими вже наступного року. Чого, на жаль, не можу сказати про інші окуповані землі. І обнадіювати, що ми їх повернемо при нашому житті теж не стану. Дай Бог, діти чи онуки повернуть, а може раніше чорні лебеді прилетять, і все буде зовсім по-іншому…
Усіх обняв.
«У переговорах беруть участь три сторони: Україна, Росія та Сполучені Штати. Однак на початкових етапах переговори повинні вестися між США та росією», — вважає він.
За словами автора, Україна не зможе підняти на переговорах всі питання, які її хвилюють.
«Питання про те, які західні гарантії безпеки можуть і повинні бути надані Україні в рамках врегулювання, також не залежить від неї», — пояснив він.
На думку Лівена, присутність України на ранніх стадіях переговорів і зовсім може зробити їх неможливими.
«Оскільки цей процес буде настільки складним, сумна, але неминуча правда може полягати в тому, що якщо Україна візьме участь у переговорах з самого початку, то прогрес у врегулюванні стане абсолютно неможливим. Будь-який передбачуваний компроміс негайно стане надбанням розголосу і викличе бурю протесту в Європі, Україні, в Конгресі США, в американських ЗМІ», — підсумував він.
Як це не принизливо виглядає, процес, скоріш за все, піде саме за викладеним британцем сценарієм. І ґрунт для американсько- російських консультацій вже активно готується.
Як ми повинні діяти у ситуації, коли нас на початковому етапі взагалі намагаються виштовхнути з перемовин? І з вищенаведених причин і тому, що Україна має стати лише частиною «сдєлкі» між путіним і Трампом. При цьому адвокатів Києва у цьому тандемі не буде.
Єдиний шанс для нас у ситуації, що складається, залучити третю сторону, яка б представляла інтереси України і, водночас, була б настільки впливовим гравцем, щоб Вашингтон прийняв його за рівного.
Ви вже здогадались - це Британія. Нам пощастило, що послом там зараз Залужний. У даному, конкретному випадку кажу не тому, що його симпатик, а тому, що маю відповідну інформацію з посольства - генерал цю ситуацію вже прорахував і працює над залученням Британії, як сторони, що представлятиме інтереси Києва у торгах між Вашингтоном та москвою.
І взагалі, розширення кола бенефіціарів «українського врегулювання» я бачу у такому порядку залучення:
👉 США - росія
👉 Потім Британія
👉 Потім Франція та Німеччина
👉 Потім Китай
👉 І, нарешті, Україна
Тут, звісно, збурює, що «про Україну без України», але повторюсь: Україна має стати лише частиною більш широкої безпекової угоди, до якої будуть залучені усі вказані країни.
В мене є інформація, що Трамп дуже хотів навʼязати нам Орбана у якості повіреного у справах України від Європи, але у ході відвідування Єрмаком Британії, Залужний наполягав саме на ключовій ролі Лондона у цьому питанні.
Вже писав: воювати ми зможемо ще півроку - у нас для цього достатньо як зброї, так і людей. Але далі повна невизначеність, бо в Адміністрації Трампа сьогодні чітко сказали: «Пустого чека для Києва більше не буде.»
А торги щодо України розпочнуться вже одразу після Різдва. І щодо гарантій безпеки, і щодо миротворців, і щодо відновлення країни. Тобто, на цей період у нас будуть ще відносно сильні позиції. Відносно.
Як і чим все це закінчиться, не спрогнозує ніхто. Але на сьогоднішній день диспозиція така, як я написав.
І ще: не полошіться від того, що путін вимагає чотири області в адміністративних кордонах - торги починаються саме так. Чомусь мені здається, що навіть Запорізька АЕС з прилеглими територіями будуть нашими вже наступного року. Чого, на жаль, не можу сказати про інші окуповані землі. І обнадіювати, що ми їх повернемо при нашому житті теж не стану. Дай Бог, діти чи онуки повернуть, а може раніше чорні лебеді прилетять, і все буде зовсім по-іншому…
Усіх обняв.