Управління в церквах нового заповіту здійснювали:
- пресвітери,
- диякони
- єпископи (пресвітери, які опікували декілька церков)
На якомусь етапі в євангельських церквах з'явився такий орган як "братська рада".
Задумка ймовірно була непогана і базувалася на прикладі апостолів та перших служителів, які періодично збиралися, щоб порадитися і вирішити поточні робочі питання.
Але за роки функціонування - ця ідея настільки деформувалася, що термін "братська рада" набув негативного відтінку, обріс різними історіями та опинився в центрі іронічних жартів і навіть анекдотів. І це печально.
І хоч в багатьох церквах функціонують досить адекватні та ефективні братерські ради, кількість негативного досвіду та історій повністю дискредитує ідею та практику.
На превеликий жаль "брацькі ради" в цілому ряді церков стали місцем запеклої боротьби за владу та інтереси певних груп чи окремих людей, а найбільша проблема в тому, що законно обрані чи призначені пресвітери та диякони, а особливо старші пастори стали заручниками своїх же братерських рад.
Я зараз зазіхаю на святе :)), але все більше переконуюся, що якщо поточне управління (в позитивному сенсі) церквою обростає складними, бюрократичними утвореннями, то це управління стає неефективним і неповоротким.
Якраз в наш час під такий опис потрапляє певна частина "брацьких рад", коли замість зрілого та спокійного лідерства здійснюються типові церковні політичні ігри та "розборки"
Вихід досить простий на папері, але не простий в реалізації - повернення до біблійного формату керівництва церквою, коли ця функція належить групі служителів на чолі з старшим пресвітером (пастором) або єпископом і в цю групу входять обрані чи призначені пресвітери та диякони.
При цьому каденція є не тільки у старшого пастора, а і у всіх інших служителів. Це мотивує кожного з них працювати, а не просто займати місце
- пресвітери,
- диякони
- єпископи (пресвітери, які опікували декілька церков)
На якомусь етапі в євангельських церквах з'явився такий орган як "братська рада".
Задумка ймовірно була непогана і базувалася на прикладі апостолів та перших служителів, які періодично збиралися, щоб порадитися і вирішити поточні робочі питання.
Але за роки функціонування - ця ідея настільки деформувалася, що термін "братська рада" набув негативного відтінку, обріс різними історіями та опинився в центрі іронічних жартів і навіть анекдотів. І це печально.
І хоч в багатьох церквах функціонують досить адекватні та ефективні братерські ради, кількість негативного досвіду та історій повністю дискредитує ідею та практику.
На превеликий жаль "брацькі ради" в цілому ряді церков стали місцем запеклої боротьби за владу та інтереси певних груп чи окремих людей, а найбільша проблема в тому, що законно обрані чи призначені пресвітери та диякони, а особливо старші пастори стали заручниками своїх же братерських рад.
Я зараз зазіхаю на святе :)), але все більше переконуюся, що якщо поточне управління (в позитивному сенсі) церквою обростає складними, бюрократичними утвореннями, то це управління стає неефективним і неповоротким.
Якраз в наш час під такий опис потрапляє певна частина "брацьких рад", коли замість зрілого та спокійного лідерства здійснюються типові церковні політичні ігри та "розборки"
Вихід досить простий на папері, але не простий в реалізації - повернення до біблійного формату керівництва церквою, коли ця функція належить групі служителів на чолі з старшим пресвітером (пастором) або єпископом і в цю групу входять обрані чи призначені пресвітери та диякони.
При цьому каденція є не тільки у старшого пастора, а і у всіх інших служителів. Це мотивує кожного з них працювати, а не просто займати місце