Про саморобні бронепотяги
У часи громадянської війни на теренах Російської Імперії, основним засобом підтримки піхоти стали бронепотяги. Бронеавтомобілів тоді було мало. Танків - ще менше. Та й тодішня специфіка бойових дій не дозволяла використовувати їх широко. Танки були дуже повільними, а бронеавто - слабко броньованими. Водночас бронепотяг міг, як везти в собі кілька сотень бійців десанту, так і підтримати піхоту вогнем десятків гармат і кулеметів.
Одна біда - бронепотягів на всіх не вистачало. Доводилося конструювати їх самотужки. Не виключенням були й вояки УНР. Про зустріч з таким імпровізованим українським бронепотягом навесні 1918р. згадував один з більшовицьких солдатів:
У часи громадянської війни на теренах Російської Імперії, основним засобом підтримки піхоти стали бронепотяги. Бронеавтомобілів тоді було мало. Танків - ще менше. Та й тодішня специфіка бойових дій не дозволяла використовувати їх широко. Танки були дуже повільними, а бронеавто - слабко броньованими. Водночас бронепотяг міг, як везти в собі кілька сотень бійців десанту, так і підтримати піхоту вогнем десятків гармат і кулеметів.
Одна біда - бронепотягів на всіх не вистачало. Доводилося конструювати їх самотужки. Не виключенням були й вояки УНР. Про зустріч з таким імпровізованим українським бронепотягом навесні 1918р. згадував один з більшовицьких солдатів:
...Артилерійський вогонь припинився. Ми зняли протигази. Ланцюгом передали, що назустріч нам рухається вельми своєрідний бронепоїзд: на ньому зовсім не було сталевої броні. Звичайний паровоз штовхав перед собою дві платформи. На одній із них стояло тридюймова гармата, на іншій — кілька кулеметів. По бортах платформ були щільно укладені мішки з піском. Артилеристами та кулеметниками імпровізованого бронепоїзда виявилися українські націоналісти, які гучно називали себе гайдамаками.