Чергова зековська штурмова група в складі 22 "горе-вояк" вирушила за російським кораблем. Як і очікувалось, більшість із них залишились там же, де й почали — у землі.

Після чергового «м'ясного штурму» на Запорізькому напрямку вижило лише троє, які, зрозумівши, що їх накривають мінометним вогнем свої ж, вирішили не грати в героїв і здалися. Командири, як завжди, показали свою майстерність у «стратегії»: кидають на забій, а потім добивають своїх, щоб ніхто зайвого не розказав.

Така доля чекає всіх, хто для них просто гарматне м'ясо. Життя «штурмового матеріалу» для командування — це порожнє місце. А ті, хто виживає, мовчать або зникають, щоб не дай боже правду ніхто не почув.