7 листопада далекого 1888 року, в місті Гуляйполе, Запоріжської обл., народився "Батько Махно" - Махно Нестор Іванович

Командира легендарної повстанської армії боялися і червоні і білі.
Його армія налічувала на початку 1919-го 50-тисяч чоловік та чимось нагадувала козацьке військо - таке ж добровільне та різношерсте, мріюче про селянську Самостійну Україну.

Весною 1919 махновці змогли звільнити від більшовиків Маріуполь, Донецьк та Дніпро.

Махно відкривав радянські склади, наповнені селянським збіжжям та відавав його назад селянам. Звичайно його обожнювали, ним захоплювалися, за ним ішли.

Після падіння УНР, він підписав мирову з більшовиками на умовах збереження його маленької республіки. Звичайно ж, як завжди в усі часи, радянські (тоді червоні командири) його обдурили, домовленості порушили та оголосили Махно поза законом.

Нестора Махно вважають неперевершеним воєначальником.
Якби ж він іще був таким же чудовим політиком, хто зна, як би повернулася доля.