Гамбіт Саллівана

Байден не хотів перемоги України

Цим заголовком можна коротко описати нову статтю Саймона Шустера в Time.

Ви можете недолюблювати Шустера і можете не довіряти його джерелам, але сказане в статті не потребує якихось особливих доказів. Адміністрація Байдена від самого початку не ставила перед собою задачу перемогти Росію.

Звідси виникає логічне запитання: а на якій підставі ми, як суспільство, почали потопати в ілюзіях стосовно термінів закінчення війни, мотивації противника тощо? До речі, я не відокремлюю себе від суспільства, оскільки я теж жертва власних ілюзій.

Якщо ми продовжимо будувати свої очікування виходячи виключно зі своїх бажань, то повернення в реальність матиме надто величезну ціну.

Кінець президентства Байдена — це привід провести тотальну переоцінку своїх здібностей до аналізу дійсності. Перш ніж декларувати будь-які цілі, потрібно поставити собі запитання: наше бажання = бажання наших партерів? Наша рішучість = рішучість наших партнерів? І цей список питань можна перераховувати довго.

Я дуже хочу докласти руку до того, щоб ми навчилися звіряти нашу картинку світу з картиною світу інших держав. Саме з цього має починатися державне планування. Від цієї навички буквально залежить виживання країни.

Хто знає, де б ми були зараз, якби ще в 2022 році ми змогли визначити справжні цілі Байдена і його команди. Впевнений, історики дадуть цьому свою оцінку.

А статтю раджу почитати повністю, щоб, знову ж таки, помацати реальність пальцями. Це корисно.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден не дарма боявся ескалації?

Майкл Познянський та Вільям Волфорт написали статтю для Foreign Affairs, у якій вони намагаються довести, що підхід Джо Байдена до «червоних ліній» Путіна, насправді, правильний. No way!

Автори виступають проти критики адміністрації Байдена за те, що спроби не спровокувати Путіна на ескалацію позбавили Україну можливості здобути перемогу у війні. Познянський і Волфорт вкотре повторюють мантру про те, що у 2022 році Путін «серйозно розглядав можливість застосування тактичної ядерної зброї».

До речі, вони посилаються на книгу Боба Вудворда. Там дійсно згадується епізод, коли американська розвідка давала 50% на те, що в разі оточення російського угруповання в Херсоні, Путін нібито застосує ядерну зброю.

У той момент адміністрація Байдена почала екстрено шукати контакту з Кремлем, щоб повідомити, що російській армії не загрожує розгром на полі бою. Ділюся цим фрагментом із вами:

Президент Байден наказав Саллівану: «Усіма каналами виходьте на зв'язок із росіянами», - сказав він. «Скажіть їм, що ми зробимо у відповідь. Знайдіть формулювання, які не несуть прямої загрози. Занадто сильні слова можуть викликати саме ту реакцію, якої ми намагаємося уникнути».

До речі, саме тоді Байден прийняв рішення, що навіть якщо Росія застосує ядерну зброю, то США не дадуть симетричну відповідь:

Салліван, Остін та Міллі до болі ретельно обговорювали з Байденом кожен із варіантів, щоб отримати від нього рекомендації з приводу того, як президент відповідатиме.

Байден заявив, що якщо Путін застосує тактичну ядерну зброю на полі бою в Україні, США не відповідатимуть ядерною зброєю: «Я не збираюся давати ядерну відповідь на бойове застосування в Україні», - сказав Байден своїм радникам.

Так от, якщо повертатися до статті Познянського і Волфорта, то вони називають підхід Байдена до управління ескалацією — стратегією «нарізки салямі». Нібито Байден у такий спосіб «підривав "червоні лінії" противника настільки малими порціями, що будь-яка суттєва відплата стала нерозумною».

Як на мене, Познянський і Волфорт упускають важливу деталь. Стратегія «нарізки салямі» ефективна тільки тоді, коли час грає на тебе. Україна зайшла у формат війни на виснаження з ворогом, який кратно перевершує її в ресурсній базі. Тому, поки адміністрація Байдена «нарізала салямі», Росія на фронті нарізала українські території. Саме тому ціна заморозки для України зростає буквально щодня.

Так вийшло, що і тут мені довелося процитувати книгу Вудворда, тому цей пост закономірно потрапляє під хештег #WoodwardWar. Нагадую, що в процесі прочитання книги я виділяю цікаві мені фрагменти і ділюся з вами. Ви ж не забули, що ваша підтримка тільки прискорює вихід нових постів?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Місто в якому Росія почне Третю світову війну

Politico пише, що в естонському місті Нарва може початися Третя світова війна. І це не «специфічне» трактування авторів статті, а буквально слова генерального директора прикордонної охорони Естонії Егерта Белітшева.

Пан Белітшев вважає, що «союзники Естонії по НАТО не готові до того, що може тут (у Нарві) статися». Нагадаю, що з 56 000 жителів Нарви приблизно 96% розмовляють російською, а третина має російський паспорт.

Також Белітшев переказує «кумедний» епізод під час нещодавнього візиту делегації з Бельгії. Основну увагу бельгійці приділили питанню евакуації її громадян у разі ескалації, а обговорення того, як можна швидко направити війська для захисту країн Балтії, було просто проігноровано.

Ще раз. Вища посадова особа Естонії ставить під сумнів здатність НАТО захищати країни Балтії. Неймовірно.

На думку Politico саме в Нарві Росія спробує показати неспроможність 5-ї статті НАТО. Видання пише, що всього 900 британських солдатів розміщено в Естонії у складі багатонаціональних сил НАТО. Я також знайшов дані, що крім британців у країні ще базуються 200 французьких солдатів.

Чи відповідає ця кількість військ НАТО тій загрозі, яка нависає над Естонією? Питання риторичне.

Просто уявіть, що в Естонію або Литву (з території Білорусі) вторгаються 500 північнокорейців. Як реагуватиме НАТО? З ким вони будуть воювати? З Північною Кореєю? Білоруссю? Чи все таки з Росією?

Відсутність чітких відповідей на ці запитання нівелюють будь-яке скиглення європейців стосовно вимоги Трампа збільшувати витрати на оборону. Європі просто щастить, що Росія загрузла в Україні. Але так буде не завжди.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Майк Волц про Україну, тиск на Путіна і мир через силу

Вчора подивився інтерв'ю Бена Шапіро з конгресменом і майбутнім радником Трампа з нацбезпеки Майком Волцем. Говорили зокрема про війну в Україні, але в контексті протистояння з Китаєм та іншими ворогами США. І це показово, оскільки нам час усвідомити, що наша війна має чимало геополітичних вимірів.

Майк Волц каже, що адміністрація Трампа в будь-якому разі шукатиме важелі тиску на Путіна, щоб змусити його сісти за стіл переговорів. Одним із таких важелів тиску є ціни на нафту, які команда Трампа планує обвалити, наповнивши ринок американським «чорним золотом».

Також Шапіро і Волц під час бесіди критикують підхід демократів до фінансування України в дусі «воюйте стільки, скільки буде потрібно». Без чітких визначень цілей у війні цей підхід заганяє Україну і США в стратегічну пастку. Волц каже, що йому складно пояснити своїм виборцям, чому війна в Україні має тривати «стільки, скільки буде потрібно».

Тут важливо уточнити, що Майк Волц не критикує саму ідею підтримки України. Він ставить під сумнів стратегічну рамку ведення війни, яку Байден пропонував Україні — війна без цілей, без термінів і що найголовніше (тут Волц особливо акцентує) з постійними обмеженнями української армії. І в чому він не правий?

Враження від цього інтерв'ю стримано-позитивні. Волц транслює реалістичну (а не утопічну) оцінку поточного становища України і критикує адміністрацію, яка в цьому становищі винна. Традиційно раджу дивитися інтерв’ю повністю.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Дайте Трампу українські копалини

Ця новина пройшла повз мене. The New York Times пише, що українська влада двічі відкладала укладення угоди про співпрацю зі США у сфері видобутку корисних копалин, щоб дати можливість Дональду Трампу згодом представити цю угоду як свою заслугу.

Чудове і прагматичне рішення. Здається, Банкова пройшла стадію заперечення і нарешті відмовилася від логіки патрон-клієнтських відносин з США і почала думати про те, що можна запропонувати своєму головному партнеру.

Хоча, як пише видання, початково Україна планувала підписати цю угоду з адміністрацією Байдена. Не впевнений, що це правда.

За моєю інформацією, першим, хто запустив дискусію про потенціал такої угоди, був сенатор Ліндсі Грем. Саме він запропонував нашому військово-політичному керівництву використати цей козир у переговорах із Трампом.

Українські родовища оцінюються в 11,5 трильйонів доларів. Це варте того, щоб не дати Україні впасти.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Україна зруйнує ЄС зсередини?

На Ґрунті вийшла дуже глибока бесіда з Євгеном Глібовицьким про формування нового суспільного договору в Україні. Раджу дивитися випуск повністю. Але є тема, яка знайшла у мене особливий відгук. Таймкод зашитий у посиланні.

Пан Глібовицький каже, що патерн тотальної недовіри між українцем і державою може перенестися на наші стосунки із західними структурами, в які ми так хочемо інтегруватися. Тобто, образа пересічного українця на Захід майже така сама, як образа на власний уряд.

Це може стати ключовим фактором, чому Україна не вступить до ЄС. Європейці розуміють, що наша країна під впливом ресентименту здатна стати «новою Угорщиною», яка підриватиме норми європейської інтеграції. З огляду на ті виклики, з якими стикається Європа, ще один дестабілізуючий гравець їй точно не потрібен.

Я часто думаю і кажу про те, що ми застрягли в дитячій позиції, вважаючи, що Захід нам щось винен. З моральної точки зору це може бути й так, але на такій позиції точно не можна формувати власну політику.

Сьогодні ми вередлива дитина, а завтра ми підліток, який мститься й прагне поставити «дорослого» на місце. Така Україна точно нікому не потрібна. Тому тема, яку підняв пан Глібовицький, потребує масштабування.

Або ми станемо конструктивним та дорослим гравцем, який здатен щось дати взамін, або залишимося на узбіччі європейської цивілізації.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чому візит Андрюса Кубілюса в Україну дуже важливий

До Києва приїхав Андрюс Кубілюс, який з 1 грудня обійняв новостворену посаду комісара ЄС з питань оборони та космосу. Якщо не помиляюся, то це його перший закордонний візит.

Пан Кубілюс провів зустрічі з Андрієм Сибігою та Денисом Шмигалем, під час яких йшлося про надання європейцями озброєння, артилерійських боєприпасів та систем протиповітряної оборони для потреб Сил безпеки і оборони України.

Дуже важливий візит, який по суті запускає процес співпраці європейської та української оборонної промисловості, про що також йшлося на зустрічах. До речі, під це ЄС відкрив офіс оборонних інновацій у Києві, що дасть змогу Україні краще інтегруватися в європейські оборонні програми. Пан Кубілюс безпосередньо відповідає за цей трек.

Шкода, що Кубілюс, ймовірно, приїхав в Україну ненадовго. Була надія запросити його на LIGA.net і взяти в нього інетерв'ю. Але, судячи з усього, він не поспілкувався з жодним українським медіа. Добре, що це не останній візит, тому ми не залишимо спроб заманити цього базюка до нас.

Про важливість фігури Андрюс Кубілюса я писав ось тут.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Танки Abrams, які передали Україні, були недоукомплектовані

Під час форуму національної оборони США Джейк Салліван заявив, що танки Abrams, які передали Україні, були недоукомплектовані та виявилися не дуже корисними на полі бою. Щодо ракет ATACMS і дозволу завдавати ударів по території Росії, то Салліван зазначив, що це «не панацея для цієї війни, а лише ще одна додаткова можливість для Києва».

Щодо Abrams, я справді чув, що у війні такої інтенсивності вони виявилися занадто складними в обслуговуванні. Якщо тут є військові експерти, то нехай мене поправлять у коментарях.

Однак у питанні надання Україні ракет ATACMS пан Салліван явно лукавить. Наразі далекобійні ракети не здатні переломити хід війни лише через те, що адміністрація Байдена провалилася в термінах і кількості поставок.

Наприклад, ще в листопаді минулого року видання Breaking Defense писало, що якби ці ракети було надано раніше, вони могли б послабити російську оборону, включно з позиціями гелікоптерів Ка-52, які відіграли значну роль у відбитті українського наступу влітку 2023 року. І це далеко не останній аргумент на користь цієї тези.

Кампанія демократів з виправдання своїх помилок виглядає дуже хаотичною. Спочатку The Washington Post писали, що Салліван і Блінкен переконували Байдена передати Україні ATACMS, а тепер сам Салліван занижує важливість цієї зброї.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи здатна Європа захистити себе без допомоги США?

Чудова стаття Financial Times, яка досить комплексно розбирає питання готовності Європи до війни без активної участі США. Висновок не радує — у континенту дуже мало часу і реальної волі до змін. Хоча, прогрес все ж проглядається.

Щоправда, повеселив тейк про те, що «повернення Трампа створило загрозу війни в Європі». Єдиний фактор, який збільшує ймовірність війни на континенті (окрім Росії) — це безвідповідальність європейських еліт, які десятиліттями перекладали відповідальність за обороноздатність Європи на наступні покоління політиків.

Найбільша проблема полягає в тому, що навіть у разі стрімких реформ у галузі оборони, Європа не зможе замінити деякі види американської військової техніки. Наприклад, США надають НАТО парк вантажних літаків C17, які коштують 340 млн. доларів за штуку і можуть перевозити 75 тонн обладнання на відстань майже 4500 км без дозаправки. Тому ця залежність — це не питання грошей або оборонних реформ.

Не буду зупинятися на проблемах логістики та сумісності боєприпасів, про які ви і так чули. Також у матеріалі обговорюється не менш важливе питання — відсутність лідерства у Європі. Провідні країни континенту потопають у внутрішніх проблемах, тому одноосібне лідерство буквально валяється на дорозі і ніхто його не бере.

Чомусь одразу пригадав виступ ще тоді сенатора Байдена, який заявив, що «Європа не має морального центру». Досить точна оцінка.

Однак все більше європейських країн НАТО наближаються до 2% показника витрат на оборону, а Європейський Союз вручив пану Кубілюсу мандат на дефрагментування європейської оборонної промисловості. Тож Європа прокидається, але поки що дуже і дуже повільно.

Дуже раджу почитати статтю повністю. Ну або підтримайте цей пост лайком і я опублікую повний переклад статті на «Друкарні».

🇺🇸 Гамбіт Саллівана