ГОЛОБУЦЬКИЙ

Щодо дивного експромту Трампа в Овальному кабінеті.

Трамп, очевидно, вже розуміє, що капітально так перегинає палицю щодо тиску на Україну. Але азарт «тріумфатора-миротворця» ще не відпускає. Тому обертова спіраль хіба стискається: раніше протилежні заяви робились хоч в різні дні: сьогодні на користь Росії, завтра – України, післязавтра – знов черга Путіна... Але сьогоднішня заява спресувала взаємовиключні меседжі в сусідніх репліках.

«Я роблю це [тисне на Україну – О.Г.], щоби рятувати життя, а не заради грошей» - і одразу «...Йдеться про гроші [у питанні тиску на Україну стосовно перемир’я – О.Г.]. У нашому випадку йдеться про 350 млрд доларів, а у випадку з Європою — про 100 млрд доларів. Хоча їхній внесок має дорівнювати нашому або навіть перевищувати його».

Це вже якийсь Говард Х’юз з його обсесивно-компульсивним розладом...

Щодо позиції загалом... Можливо, це мало виглядати як рівновіддаленість. Але реально припинити постачання України і закрити розвіддані – та заявити про можливі додаткові санкції проти Росії... Це навіть виглядає не надто еквівалентними речами. Тай які «додаткові санкції»? Америка і так перекрила шлях чи не всім російським товарам, крім безальтернативних і критично необхідних США (на кшталт урану чи титану). Плюс саме масив санкцій проти Росії (понад 18000 моментів) – це те, за що Трамп нещадно критикував і критикує Байдена. І раптом Трамп і сам долучиться до цього? Виглядає неправдоподібно.

Загалом мета такого контрастного пресування зрозуміла – це те саме бажання швидкого тріумфу і плювати на віддалені проблеми та гарантії (Трамп про це каже прямо і не розуміє, чому це хтось не приймає). Просто спосіб ведення справ в стилі телешоу починає вже набридати. Все ж життя не телешоу, щоб постійно підтримувати такий високий рівень напруження. Причому вже навіть без пауз, а суцільним потоком.

Тим більше, не варто ігнорувати ймовірність, що чиїсь руді кучері достатньо скоро надокучать, і чийсь писок просто почнуть товкти.

А взагалі я схиляюсь чимдалі більше до думки, що Трамп і його команда дуже сильно перебільшують шанси на компроміс з Путіним на умовах, які б хоч частково влаштовували не Путіна, а Україну, Європу і Америку.

Все це скінчиться тим, що Трампу доведеться визначатись: або реально сильно вдарити по Путіну, як і обіцяв ще в передвиборчих промовах. Або йти на умови Путіна без торгу, просто робити все, щоб той погодився. Але це буде крах всього. Бо Трамп тоді опиниться в абсурдній ситуації. Він ніби домовиться про мир з Путіним, але Україна на такий мир не погодиться, Європа на такий мир не погодиться, весь цивілізований світ не погодиться... І в підсумку виявиться, що Америка прямо допомагає Путіну захопити Україну. Причому ще й за «спасибі».

Однак стосовно такої схеми виникає резонне питання: як Трамп демонструє таке нетерпіння по-швидкому все зробити і закрити тему – який резон Путіну поспішати?

Трамп взагалі-то вважає себе неймовірним генієм оборудок. А тут якось не надто геніально виглядає, м’яко кажучи. Чи він вирішив, що оптимальний варіант – просто вихолостити ідею бізнесового підходу до повного абсурду: коли центром стає не сама оборудка, а розмови про неї. І перемогою стають більш пафосні і резонансні розмови. От візьме, і на словах здасть Україну і «констатує припинення війни і всіх цих жахливих смертей».

Хоча для демократів і всіх трампоненависників в Америці, Європі, в цілому світі це був би чи не найкращий варіант. В сенсі, як доказ цілковитої неадекватності Трампа. І підстава вжити негайно надзвичайних заходів.

В будь-якому випадку, оцінювати доведеться за результатом: це безперервне телешоу не буде ж вічним, чимось має скінчитись.

Кажуть, що супермаркети забиті, як перед Новим роком. І ціни на квіти виросли за пару днів в декілька разів. Народ готується до "8марта"?

Проросійського політика Келіна Джорджеску таки не допущено до виборів попри позови до румунського та європейського судів.
--
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) одноголосно відхилив прохання колишнього кандидата в президенти Келіна Джорджеску про проведення другого туру президентських виборів.

Перший окружний суд Румунії також відхилив скаргу, подану Джорджеску на запобіжний захід у вигляді судового контролю у справі, в якій він є обвинуваченим у шести кримінальних злочинах, включаючи підбурювання до дій, спрямованих проти конституційного ладу. Запобіжний захід забороняє йому залишати країну без дозволу судових органів, а також розміщувати фашистський, антисемітський, расистський або ксенофобський контент у соціальних мережах.
--
Ну а що: чувак дійсно чистий фашист, ще й з територіальними претензіями до України.Тому рішення доволі очікуване.

І, до речі про демонстративну нелюбов до України. От завершиться війна на якихось більш-менш прийнятних для Європи і України умовах. Так чи інакше, доведеться створювати блок європейської зовнішньої і внутрішньої безпеки.

Цікаво, от хто тоді буде вирішувати питання придушення всіляких фінансованих зовні фашистських путчів? Якій реальній силі з найбільшою ймовірністю доручать розбиратись з ними усіма?

Але, між іншим, Джорджеску продемонстрував впертість: знов сьогодні подав документи до ЦВК для реєстрації кандидатом в президенти Румунії на травневі вибори. Рейтинг його ніде не дівся. Але найпевніше знов знімуть так чи інакше: позиція румунської влади в цьому однозначна і рішуча.

Залужний в Chatham House: ми побачили формат його майбутньої політичної кампанії (якщо така взагалі буде)

Колишній головнокомандувач ЗСУ, український посол у Великій Британії Валерій Залужний виступив в Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House). Основних меседжів два:

- Нова політика США поставила під сумнів єдність західного світу, а Білий дім намагається перекласти забезпечення безпеки і оборони Європи на їхні власні сили.
- Україна сьогодні де-факто боронить не лише східний кордон НАТО, а й східний кордон Європи. Без ЗСУ вже неможлива нова архітектура Європейської безпеки.

Тобто, генерал не сказав нічого нового, не позначив власної конкретної позиції, не визначив своїх намірів... Просто ще раз констатував те, що вже міцно закріпилось в європейських ЗМІ.

А коли публічна заява робиться не задля запуску якихось нових даних і не задля декларування особистої позиції – тоді вона є суто політичною. Нагадати про себе, позначитись в інфопросторі (і оце вдалось блискуче – ЗМІ і пабліки сьогодні і найближчими днями будуть переповнені Залужним). А конкретне позиціонування відкласти на потім, коли воно буде справді актуальним.

Хоча у випадку Залужного це, здається, буде «ніколи»: його рейтинг прекрасно зростає і тримається без жодних його особистих позицій і навіть без позначення, що він таки йде до політики.

Схоже, ми побачили формат майбутньої політичної кампанії генерала (якщо він таки вирішить балотуватись хоч на якусь посаду в Україні). «Посміхаємось і махаємо». І все це мовчки. Що треба, кожен виборець домислить собі сам в найбільш ідеальних формулюваннях. Так Залужний забезпечить собі максимально широку електоральну базу і мінімальну загрозу підтримці.

В критичні моменти він так само виходитиме на якусь трибуну і повторюватиме незаперечні загальновизнані твердження. Суто з точки зору політтехнологій – не найгірший (а можливо і найкращий) план кампанії.

Китай раптово змінив тональність щодо контактів Трампа і Путіна у сфері завершення війни в Україні - тепер домовленості США з Путіним на шкоду Україні і Європі Китай достатньо різко (із використанням виразів "нахабна і деспотична політика", "Україну було продано") засуджує. (Ще тиждень тому китайці ніби підтримували переговори між США та Росією, говорили про консенсус та конструктивну роль - тільки вважали за необхідне залучити Європу та Україну).

Спецпредставник Китаю у європейських справах Лу Шає заявив, що КНР проти переговорів Росії та США без участі України та ЄС. "Україна була продана, наступна - Росія, слов'яни надто наївні!". "Трамп завжди підтримував союз із Росією, щоб протидіяти Китаю."
==
Заява цікава. Хоча передбачувана, якщо зважити на обсяги ринку Росії і ЄС та врахувати запроваджені Трампом і ще можливі додаткові мита для китайських товарів.

Але в цьому контексті цікаво, які реальні кроки зробить Китай? Навряд чи обмежиться самими дражливими заявами.

Трохи про сьогоднішню тему: хрест на чолі Марко Рубіо.

Насправді, хто ще не натрапив на пояснення, це знак його високої релігійності: так католики і англікани позначають покаяння при входженні у передпасхальний період з Великим постом. Так звана «Попільна середа». Одна з ознак наявної хвилі християнського консерватизму в теперішній американській владі.

В нас це зустріли жартами. Насправді нічого катастрофічного (я сам поставив кілька). Але жартувати не має ніхто з причетних до владної команди. Ще й з демонструванням повного нерозуміння контексту.

Це ще один аргумент на користь того, що цю команду треба вивчати. Чим вона живе, що для цих людей є визначальним. Тим більше, ми вже стикались з подібним феноменом: коли позицію спікера Майка Джонсона не вдавалось зрушити на користь України нікому, аж доки з ним не поговорив баптист з Одеси, вдівець Сергій Гайдаржі. І до того делегації українських євангельських представників їздили до США, щоб вплинути на конгресменів саме як на братів по церкві.

Так, я сам зосередився суто на гумористичній реакції на попільний хрест. Але мушу визнати: так чи інакше, але я все ще не облишив загальний ліволіберальний дискурс попередніх років.

Але якщо серйозно, то це помітна проблема. Для команди Трампа це важливий, якщо не визначальний момент ідентифікації – якщо людина, зокрема, малює на чолі попільного хреста з початком пасхального посту. І смійтесь не смійтесь, а хід з наочною християнською самоідентифікацією значитиме більше, ніж 1000 слів.

Цей момент з приналежністю до спільноти щирих християн Америки визначає і спосіб дій та вибір рішень. Бо ці люди мають практично фанатичну віру в правильність того, що вони роблять. Так, це навіть дещо має від месіанства – в контексті «наскільки би не обурювалась більшість тим, що ми робимо, але ми робимо правильні речі, це мусить бути зроблено заради їхнього ж блага, навіть якщо їм доведеться зазнати певних страждань і обмежень».

Коротше, цей момент ми мусимо ретельно опрацювати, щоб розраховувати на результативні контакти з наявною американською владою.