Ви особисто можете говорити, думати, читати й писати російською, це ваш вибір, і ніхто його не відніме, бо ми — вільний народ вільної країни. Але чому це право так часто тягне за собою обов'язкове звеличення російської культури, її мемів і політичних традицій в Україні?
Для виправдання свого існування зовсім не обов'язково вимагати вулиці та пам'ятники Пушкіну чи, боронь боже, державного статусу всієї цієї історії. Україна не зобов'язана поважати російську ностальгію, і пора з цим змиритися.
Якщо ви живете в Україні й щиро вболіваєте за неї, але почуваєте себе некомфортно, бо вас ніхто не хвалить за, скажімо, диплом російської філології — ну, панове, най це буде вашим найменшим болем у житті, враховуючи ті обставини, в яких ми зараз живемо.
@penultimate_resort
