Антиколектор онлайн ™️

Таким чином, оскільки проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами п. 1.6. та 1.5.3. кредитного договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача нараховані останнім проценти за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору.

Як вбачається з копії платіжного доручення №45231657 від 02.05.2021 ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ХХХХХХ, відкритий у банку VISA № 473121*11 згідно договору №4848245 зараховано грошові кошти в сумі 10 000 грн.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити факт того, що первісний позивач перед укладенням договору №75456972 здійснив ідентифікацію клієнта та, відповідно, що відповідачу надсилався одноразовий ідентифікатор, який використовується, як електронний підпис.
З урахуванням наведеного, суду приходить до висновку про недоведеність укладення договору №75456972, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Надані позивачем розрахунки заборгованості не містять даних про суми коштів, що були видані відповідачеві, сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Інших доказів позивачем не надано.
Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Однак, позивачем не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцями були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені кредитними договорами, а відповідач ці кошти отримав.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не надано розрахунку з якого б видно, яка відсоткова ставка була застосована при нарахуванні заборгованості за відсотками, за який період користування коштами проведено розрахунок. Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд не може вважати обґрунтованим.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 4979247 від 27.10.2021 в розмірі 42 645,00 грн та за Договором про надання фінансового кредиту № 02881-12/2021 в розмірі 9500,00 грн не доведені позивачем, а тому не підлягають до задоволення.

В стягненні з відповідачки решти нарахованих відсотків за договором позики №74116184 від 13.07.2022 в розмірі 10746,00 грн, а також в стягненні заборгованості за Договорами кредиту № 4979247 від 27.10.2021 в розмірі 42 645,00 грн та № 02881-12/2021 від 04.01.2021 в розмірі 9500,00 грн позивачу слід відмовити.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, за кредитним договором 1, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором 1, на який посилався позивач у позові і який досліджувався судом, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

З договору №100116840 від 13 липня 2021 року вбачається, що сторони погодили, що кредитні кошти надаються відповідачу в сумі 20 000,00 строком на 30 днів з 13 липня 2021 року по 12 серпня 2021 року, з одноразовою сплатою комісії за надання кредиту в сумі 2 000,00 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 7 500,00 грн. Орієнтовна вартість кредиту складає 29 500,00 грн.
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за вказаним договором нараховані відсотки в сумі 39 500 грн по 11 жовтня 2021 року включно, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.

... оскільки сторона відповідача ставить під сумнів легітимність доказів відступлення права вимоги за кредитним договором № 304695412 від 28.08.2021 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Юніт Капітал», то без оригіналів цих доказів, витребуваних, але не наданих ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ХХХХХХ неможливе. Тож задовольнивши позов без дослідження оригіналів згаданих доказів, суд І інстанції припустився порушення прав відповідача, передбачених вищенаведеними нормами права. Апеляційний суд дійшов такого висновку і з врахуванням того, що у вищезгаданих клопотаннях не зазначалося про неможливість доставки для дослідження оригіналів доказів, про які йдеться (і паперових, і електронних), як Ічнянському, так і Чернігівському апеляційному судам. Тобто їх не надано без поважних причин. Отож оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення позову.

У той же час, доказів того, що між сторонами було укладено саме договір кредитної лінії № L4666000 від 10.02.2019 року, позивачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів укладення договору кредитної лінії № L4666000 від 10.02.2019 року, між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ХХХХХХ.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, така була нарахована відповідачу в період дії воєнного стану на території України. Відтак, 20536,8 грн - нарахованих процентів, та 14328 грн., нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів за період з 07 серпня 2023 року по 26 травня 2024 року, - підлягають списанню.

Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах та в порядку, визначеному у заяві № 200496503, та розміру заборгованості за кредитним договором.

В матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості, а тому суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

За наведеного, суд не знаходить підстав до поновлення позивачу строків позовної давності та приходить висновку про відмову в позові з цих підстав.