Чесно скажу, що я взагалі не фанат такої музики, яку грає Ем Джей Лендерман. Туго заходить ця традиція підвального, необтесаного інді з сумним гітарним бринчанням й відсутністю хоча б якоїсь вокальної бази. Але у Manning Fireworks взагалі не важливо як зіграно. Важливо про що. Альбом Лендермана - той момент, коли все тримається на ліриці. У нього виходить зрозумілою мовою і дотепно розповідати історії про пересічних людей і пересічні ситуації. Вони забавні, прості, наївні і місцями навіть милі. Хоч я із цими історіями ніяк не рілейчуся, але розумію чому це подобається іншим.

https://www.youtube.com/watch?v=YeGujHpGUIs