Сьогодні сів і зосереджено послухав нову Beebadoobee. Це беззаперечно її найкращий альбом. Але якщо дивитися у загальному контексті музики - доволі посередній. Чи це посередньою стала музична чуйка Ріка Рубіна? Хто знає.

This Is How Tomorrow Moves намагається здивувати своєю багатою палітрою стилів і компактністю. Дуже амбітна мета охопити так багато за маленьку кількість часу, якої зрозуміло що не досягли.

Цій різноманітній музиці гостро не вистачає скелету, який би створював бодай якийсь мінімальний сенс. Без нього - це просто компіляція пісень, яка у середині різко втрачає динаміку і скочується в полуакустичну нудьгу. Але початок тут добрий. Освіжаючий, прудкий, з прихованим привітом раннім альбомам Weezer. Вихлопу перших 4-5 треків на диво вистачає, щоб дослухати до кінця без закочування очей. І на тому дякую.

https://www.youtube.com/watch?v=-DmixSHLIn0