БІОХІМІЯ та ПАТФІЗ | Help NMU

Механізми розвитку двох основних типів цукрового діабету:

► ЦД1 є автоімунним захворюванням, при якому власна імунна система помилково атакує β-клітини острівців Лангерганса підшлункової залози, які продукують інсулін.

🍬 Вважається, що для розвитку захворювання важлива генетична схильність та тригер, необхідний для її реалізації, наприклад, β-тропні віруи (Коксакі, ентеровіруси та інші). Клінічно, є висока кореляція між стресом у дітей (наприклад, втрата близької людини, сімейні конфлікти, фізична травма) та розвитком ЦД1 (нагадаю, що ЦД1 - хвороба дітей та підлітків, пік маніфестації у віці від 4 до 7 років та між 10 і 14 роками) ⏳

🍬 Якщо далі розвивати вірусну теорію, то інфіковані β-клітини можуть почати експресувати вірусні антигени, що стимулює Т-клітини розпізнавати ці клітини як чужорідні 🦠

🍬 Також при пошкодженні β-клітин з’являються нові аутоантигени, такі як декарбоксилаза глутамінової кислоти (GAD65) і IA-2 (Islet Antigen-2), які потім презентуються дендритними клітинами, що призводить до активації аутоагресивних CD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів.

🍬 Крім цього, тут має місце молекулярна мімікрія, бо деякі вірусні білки мають подібність до аутоантигенів β-клітин (наприклад, білки вірусу Коксакі та GAD65). Ця подібність призводить до крос-реакції, тобто активації Т-клітин, які починають атакувати і справжні вірусні антигени, і подібні до них власні β-клітини.

🍬 В результаті руйнування β-клітин рівень інсуліну падає, що призводить до хронічної гіперглікемії та всіх її ускладнень.

► ЦД2 розвивається через поєднання інсулінорезистентності та поступового виснаження β-клітин підшлункової залози.

🍬 Інсулінорезистентність виникає внаслідок накопичення жирової тканини, особливо вісцерального жиру, яка виділяє прозапальні цитокіни (наприклад, TNF-α, IL-6).

🍬 TNF-α активує каскад сигнальних шляхів через IKKβ/NF-κB і JNK, що, в свою чергу, порушує дію транспортерів глюкози (GLUT-4), відповідальних за переміщення глюкози всередину клітини. Крім того, TNF-α призводить до фосфорилювання серинових залишків інсулінового рецептора і протеїнкінази (IRS-1), що порушує внутрішньоклітинну передачу сигнала інсуліну.

🍬 Інший цитокін, IL-6, викликає системне запалення, активуючи MAP-кіназні шляхи, що додатково знижують чутливість до інсуліну і стимулюють вироблення глюкози в печінці.

🍬 В результаті рівень інсуліну спочатку підвищується компенсаторно, щоб подолати резистентність, але з часом β-клітини виснажуються і вже не можуть підтримувати необхідну секрецію інсуліну, що супроводжується хронічною гіперглікемією, яка призводить до діабетичних ускладнень.

Більше контенту по біохімії та патофізіології тут.