14ombr

ПІДТРИМАЄМО! ЗАБЕЗПЕЧИМО! НАВЧИМО!

Час приймати рішення!
Обирай спеціальність та приєднуйся до Князівської бригади!
Ось 10 причин, чому це треба зробити.

Докладніше за номером рекрутингової групи Князівської бригади 👇
✅ 096 846 31 54.

Нагороди для Князівських воїнів на Купʼянському напрямку

Командувач військ оперативного командування "Захід" бригадний генерал Володимир Шведюк вручив нагороди та брендовані цінні подарунки Князівським воїнам.

Нам складно та важко, але ми точно знаємо, що Україна за нашими спинами!

Тому міцно тримаємо зброю, маємо незламний бойовий дух і продовжуємо виборювати перемогу! 🇺🇦

Батьки і сини, які воюють разом в Князівській бригаді на Купʼянському напрямку

Син Андрій та батько Анатолій.
-Я навчався в університеті. З часом ухвалив рішення — пора! Взяв академічну відпустку й добровільно долучився до війська.
Нещодавно Андрій відсвяткував своє двадцятип’ятиріччя вже в рідній 14-й бригаді. Місце служби довго вибирати не довелося, бо тут служить його батько – Анатолій.
Вчився на інженера-механіка в аспірантурі, захоплювався автомобільним транспортом і проектуванням будівель для його ремонту.

-Цьогоріч у травні, порадившись з батьком, я взяв письмову згоду у військовій частині й пішов до ТЦК. Далі – базова військова підготовка і розподіл у артилерійський підрозділ, де й служить батько.

Свій фах опанував захопливо, бо мав бажання і побратимів поряд, які швидко ввели у курс справи.
Батьку Андрія, Анатолію, 47 років. Мав досвід бойових дій ще в часи ООС, а 4 березня 2022-го повернувся на службу. На питання: “Що найбільше подобається в артилерії?” Без вагань відповідає.
-Калібр!
Тепер чоловіки служать і живуть неподалік, бачаться ледь не щодня. Але, визнають, через це і хвилювань мають більше.

-Переживань більше, бо знаємо обстановку, з чим доводиться зіштовхуватися. Але все одно, як то кажуть, ми на очах один у одного! А це – головне, - в два голоси говорять батько і син.

Син Іван та батько Анатолій
Служить разом з батьком і тридцятирічний артилерист Іван. Три місяці тому він, порадившись з ним, вирішив підписати контракт і доєднатися до Князівської бригади.
Батька Івана також звати Анатолієм. Служив на Луганщині під час проведення ООС ще з 2020 року у підрозділі забезпечення. Возив хлопцям БК, пальне, продукти. Фактично, цей досвід він застосовує і нині, будучи на Харківщині у складі 14-ї бригади.

-Мені спокійніше, що син поряд зі мною. Я заїжджаю до нього майже через добу, коли розвожу хлопцям на позиції продукти і необхідні речі.

У травні Анатолію виповниться шістдесят років – серце сповнене гордості за пройдений шлях, але й тягне додому, де на нього чекає дружина. Проте, перш ніж повернутися на рідну Волинь, він планує зробити дещо надзвичайно важливе: допомогти синові освоїтись у військовій справі, передати йому знання та досвід, як військові так і життєві.

Анатолій мріє знову взятися за цивільну роботу, бачити як ростуть онуки, насолоджуватися дитячим сміхом... Він чекає того дня, коли врешті повернеться додому, спокійно пригорне до себе дружину і відчує себе знову просто чоловіком, батьком і дідусем, а потім – дочекається повернення сина й перемоги!