«Польові дослідження з українського сексу» Оксана Забужко
Чомусь (?) я очікувала, що це буде нон-фікшен, мабуть через те, що знайомилась я з пані Забужко через «Найдовшу подорож»
Але, це роман
І це проза, що відчувається як поезія і, яка перемішана з поезією
Сюжету як такого немає, це потік думок, з якого можна вихопити окремі спогади, перемішані з роздумами про все на світі
Дуже красивий текст, я стільки різноманітних прикметників ще ніколи в житті не бачила і не чула
але
Настрої пані Забужко, як на мій смак, занадто песимістичні. Мені вчувалося забагато негативу в її словах, через це не можу оцінити цю книгу на максимальний бал.
Авторка наче дивиться на усих людей і всі події через якусь чорну призму, і мене це трохи відштовхує.
Червоною лінією крізь весь текст прослідковується любов до України та до рідної мови, але ця любов така вже вистраждана і болюча, що аж важко читати.
В цілому мені сподобалось, буду читати книги авторки ще
#діаночка_відгук
Чомусь (?) я очікувала, що це буде нон-фікшен, мабуть через те, що знайомилась я з пані Забужко через «Найдовшу подорож»
Але, це роман
І це проза, що відчувається як поезія і, яка перемішана з поезією
Сюжету як такого немає, це потік думок, з якого можна вихопити окремі спогади, перемішані з роздумами про все на світі
Дуже красивий текст, я стільки різноманітних прикметників ще ніколи в житті не бачила і не чула
але
Настрої пані Забужко, як на мій смак, занадто песимістичні. Мені вчувалося забагато негативу в її словах, через це не можу оцінити цю книгу на максимальний бал.
Авторка наче дивиться на усих людей і всі події через якусь чорну призму, і мене це трохи відштовхує.
Червоною лінією крізь весь текст прослідковується любов до України та до рідної мови, але ця любов така вже вистраждана і болюча, що аж важко читати.
В цілому мені сподобалось, буду читати книги авторки ще
#діаночка_відгук