RecoWARy - Фахівцям

Заїкання та "безпечна поведінка"

📄 Робота Safety Behaviors and Stuttering досліджує питання про те, чи сприяє напрацьована безпечна поведінка закріпленню та посиленню соціальної тривоги в осіб, які заїкаються (ОЗ).

▪️Безпечна поведінка (safety behaviors) — це когнітивна діяльність або вчинки, мета яких — уникнути негативних соціальних наслідків.

▪️Автори посилаються на дослідження, згідно з якими терапевти мови та мовлення радять пацієнтам стратегії, які по суті є безпечною поведінкою.

▪️Дослідження загалом підтверджують, що безпечна поведінка є фактором підтримання тривожності для ОЗ. Разом з тим, є докази зниження тривожності та покращення результатів терапії, коли учасники з соціальною тривогою не використовують безпечну поведінку під час завдань з експозиції.

▪️ Безпечна поведінка не дає можливості усунути страх та отримати інший досвід — коли негативні ефекти заїкання не настають.

▪️Дослідження встановило, що безпечна поведінка корелює зі страхом негативної оцінки та некорисними переконаннями щодо заїкання.

▪️Втім, автор наводять альтернативну позицію, згідно якої такі стратегії безпечної поведінки можуть бути корисними на початку роботи з терапевтом мови і мовлення. Окремі поради, на кшталт "репетирувати фразу в голові", можуть допомогти пацієнту легше розпочинати спілкування та мати можливість спробувати в реальному житті вивчені з терапевтом техніки покращення плавності.

Нижче ми наведемо перелік найбільш поширених, згідно дослідження, патернів такої безпечної поведінки.
На думку команди RecoWARy, цей перелік може допомогти скерувати втручання як терапевтам мови і мовлення, так і психотерапевтам, які матимуть справу з проявами соціальної тривоги.

1. Якщо ви відчуваєте, що сьогодні "поганий день", пропустіть непотрібні розмови.
2. Уникайте тем, які викликають у вас тривогу.
3. Говоріть / Висловлюйтесь коротко.
4. Виберіть щось інше, щоб не говорити щось складне.
5. Потренуйтеся відповідати на телефонні дзвінки вголос.
6. Зробіть вигляд, що вас щось цікавить.
7. Постарайтеся заздалегідь взяти себе під контроль.
8. Намагайтеся уникати зорового контакту.
9. Нехай ваш партнер говорить замість вас / візьме розмову на себе.
10. Подумки проведіть репетицію відповіді на телефонний дзвінок, перш ніж відповісти.
11. Вибирайте безпечних або легких людей для спілкування у лякаючих соціальних ситуаціях.
12. Намагайтеся не привертати до себе уваги.
13. Вибирайте безпечних або простих людей для розмови безпосередньо перед важливою розмовою.
14. Намагайтеся уникати важких / складних складів.
15. Вказуйте на речі замість того, щоб сказати про них.
16. Заохочуйте слухачів говорити більше (наприклад, ставлячи багато питань).
17. Використовуйте техніку перегрупування, коли починаєте заїкатися.
18. Скажіть людям, що ви заїкаєтеся, перш ніж почати говорити.
19. Дозвольте іншим робити замовлення за вас.
20. Постійно тренуйте важкі слова.
21. Скажіть собі "розслабся", коли відчуваєте тривогу.
22. Намагайтеся глибоко дихати.
23. Перед тим, як зателефонувати, відрепетируйте першу фразу телефонної розмови.
24. Відпрацьовуйте техніку мовлення безпосередньо перед важливою розмовою.
25. Намагайтеся уникати важких слів.
26. Намагайтеся говорити повільно, коли хвилюєтесь.
27. Повторіть речення подумки, перш ніж їх вимовляти.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

EMDR-терапія пацієнтів із заїканням. Частина 2

У попередньому дописі було наведено рекомендації щодо Фази 1 та Фази 2 EMDR-терапії осіб, які заїкаються (ОЗ).

▪️Фаза 3. Оцінка (Assessment)
▫️Мішені, вибрані для обробки, повинні включати випадки минулого травматичного досвіду через заїкання, візуальні спогади негативного ставлення в соціальних ситуаціях або інший досвід, що викликає сором.
▫️Дослідження виявили, що клієнти із соціальною тривогою, як правило, мають підвищене занепокоєння та румінації щодо майбутніх соціальних подій, яких вони хотіли б уникнути. Таким чином, ситуації, яких клієнти уникають або очікують з тривогою, повинні бути ідентифіковані та включені до мішеней роботи.
▫️Дуже важливо допомогти клієнтам визначити їхні негативні думки про себе, які підтримують виснажливу тривожність. Завдання терапевта — допомогти клієнту сформулювати ці негативні думки, перетворити їх на твердження про себе (наприклад, "я себе не контролюю"), а потім працювати над виявиленням позитивних тверджень про себе.
▫️Терапевт повинен нагадати клієнту, що уявлення людей про нього, оцінки — в тому числі, сформовані під впливом заїкання — не є реальністю.

▪️Фаза 4. Десенсибілізація
▫️Під час цієї фази терапія зосереджується на цільових спогадах клієнта, а також на їхніх тривожних емоціях і відчуттях, оцінених за шкалою суб’єктивного дистресу (Subjective Units of Distress Scale, SUDS).
▫️Під час процесу десенсибілізації застосовується білатеральна стимуляція, наприклад рухи очей, звуки або постукування.
▫️Оскільки досвід, пов’язаний із заїканням, включає серію тривожних подій, обробка цільових спогадів, швидше за все, призведе до пригадування інших (додаткових) спогадів про ситуації приниження, відсутності контролю або неадекватності.

▪️Фаза 5. Інсталяція
▫️Завдяки переробці/репроцесингу клієнт отримує відчуття впевненості та компетентності, більше не відчуваючи себе жертвою чужиз суджень.
▫️Він переходить від почуття безсилля (над заїканням і сприйняттям інших) до відчуття більшого контролю над своїм життям. Ненависть до себе та труднощі з довірою до себе (свого тіла) перетворюються на самоспівчуття та прийняття.
▫️Незважаючи на те, що заїкання може тривати, клієнт здатен зберігати позитивне самосприйняття і сприймати заїкання як щось, з чим можна впоратися.

▪️Фаза 6. Сканування тіла
На додачу до прохання повернутися до події-мішені, також корисно попросити вимовити слова, з якими у нього виникали труднощі (прим.: якщо такі були, оскільки при нейрогенному заїканні внаслідок лЧМТ порушення плавності, як правило, виникають в усіх словах), і оцінити, чи він досі відчуває фізичну напругу.

▪️Фаза 7. Завершення переробки / Закриття (Closure)
▫️У міру продовження терапії клієнт починає «йти на ризик» і перебувати у ситуаціях, яких раніше уникав. Важливо, щоб клієнт навчився заспокоюватися між сесіями, передбачати майбутні ситуації, що провокують тривогу, і бути готовим.
▫️Важливо продовжувати заохочувати та нагадувати клієнту про постійний прогрес, щоб допомогти йому подолати тимчасові невдачі, які можуть виникнути під час терапії.

▪️Фаза 8. Переоцінка
▫️Під час кожної наступної сесії терапевт повторно оцінює прогрес клієнта, щоб визначити, чи зберігаються позитивні покращення від десенсибілізації та переробки.
▫️Оскільки заїкання може регулярно спричиняти тригерні ситуації, з якими клієнту доводиться мати справу, поточні тригери потрібно буде продовжувати опрацьовувати.

▪️Коли клієнт відчуває полегшення від тягаря тривоги, сорому та минулих травм (якщо симптоми заїкання тривали достатньо довго), він може пошкодувати про втрачені через уникаючу поведінку стосунки та кар’єрні можливості. Терапевт повинен допомогти клієнту пробачити власне тіло та власні вибори.

▪️Робота не завершена, доки не буде встановлено майбутній шаблон. Очікування зіткнення з потенційними проблемами та впевненість у подоланні цих проблем вказують на те, що клієнт може реалістично дивитися в майбутнє.

➕ матеріали з теми:
▫️Нейрогенне заїкання
▫️Дифдіагностика нейрогенного з.
▫️Терапія нейрогенного з.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

EMDR-терапія пацієнтів із заїканням. Частина 1.

📄 Стаття Using EMDR to Address Social Anxiety With Clients Who Stutter: Treatment Considerations описує міркування щодо проведення терапії десенсибілізації та переробки рухами очей (EMDR) для лікування пацієнтів/клієнтів, які заїкаються.

▪️ Заїкання (будь-якої природи) може мати довгостроковий вплив на освітнє, соціальнє, психологічнє і професійнє функціонування тих, хто заїкається.

▪️Автори представляють огляд літератури про травматичний досвід і несприятливі наслідки заїкання та обговорюють настанови EMDR в роботі з особами, які заїкаються (ОЗ).

▪️Типові емоційні реакції ОЗ включають розчарування, гнів, презирство до себе, тривогу, страх, сором, стрес, горе, безпорадність/безсилля, депресію, ізоляцію та низьку самооцінку. Заїкання вводить людину в постійний стан підвищеної пильності, щоб не соромитися перед іншими. Ці емоційні розлади часто мають сильніший вплив на саму людину, її сім’ю та друзів, ніж заїкання як таке.

▪️ОЗ часто стикаються з відторгненням у соціальних взаємодіях. Стрес і сором регулярно загострюють заїкання та частоту порушень плавності мовлення. Неадаптивні стратегії уникання та ізоляції негативно впливають на особисті стосунки та якість життя.

Хоча автори розглядають і заїкання, яке розвинулося в дитинстві, їхні спостереження можуть бути до певної міри релевантними для всіх дорослих ОЗ, включно з випадками нейрогенного заїкання внаслідок лЧМТ та психогенного заїкання, зокрема внаслідок ПТСР.

▪️Автори описують негативний досвід соціальної взаємодії через заїкання як «травму з маленької літери», яка однак є повторюваною і частою. Вона може призводити до проявів дисоціації під час заїкання, причому частота дисоціації корелює із розвитком уникання.

▪️EMDR є ефективною не лише у роботі з ПТСР або так званими «травмами з великої літери», вона також ефективна у вирішенні відносно незначних психологічно травмуючих подій, які можуть повторюватися з кумулятивним негативним впливом.

▪️Дослідження довели ефективність EMDR у терапії
▫️соціальної тривоги
▫️тривоги через публічні виступи
▫️низької самооцінки
▫️тривожного емоційного досвіду
▫️сорому — усіх стресових переживань, з якими часто стикаються ОЗ.

📌 Хоча EMDR не може усунути порушення неврологічного чи фізіологічного характеру, EMDR, безсумнівно, може зменшити почуття сорому, соціальної тривоги та уникання.

▪️Автори відзначають необхідність проведення масштабних досліджень EMDR у терапії ОЗ, однак, спираючись на літературу та власний досвід, наводять певні рекомендації щодо 8 фаз терапевтичного процесу.

▪️Фаза 1. Збір анамнезу та планування терапії.
▫️Окрім безпосередньо проблем, які становлять запит ОЗ, терапевту слід детально розглянути травматичний досвід, пов'язаний із заїканням (який може включати інтрузивні спогади щодо епізодів заїкання та уявлення про майбутні проблемні ситуації) та сформовані дезадаптивні стратегії і переконання щодо власного тіла.
▫️Оцінка факторів безпеки, включаючи стабільність клієнта, здатність до регуляції, проблеми зі здоров’ям і поточні життєві обмеження, також є важливою частиною Фази 1. Клієнти повинні бути в змозі протистояти інтенсивним емоціям.
▫️Оскільки будь-яка соціальна взаємодія може бути стресовою, а ОЗ також можуть перебувати в режимі гіперпильності, очікуючи на осуд терапевта, для терапевта вкрай важливо бути уважним і терплячим, щоб побудувати міцні та безпечні терапевтичні стосунки.
▫️Хоча плавне мовлення може бути мрією ОЗ, це не є реалістичною ціллю для EMDR-терапії.

▪️Фаза 2. Підготовка
▫️Оскільки фізіологічне збудження часто посилює заїкання, допомога ОЗ у регулюванні афекту та розслабленні може бути корисною.
▫️Рекомендовано оцінювати рівень дисоціації при роботі з ОЗ.
▫️Допомога ОЗ у відновленні їхніх стосунків зі своїм тілом також буде важливою частиною терапії.

(Продовження у наступному дописі)

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Віртуальна реальність зі зворотним зв'язком за варіабельністю серцевого ритму як відповідь на виклики у реабілітації наслідків вибухової легкої черепно-мозкової травми

📌 Збільшення в Україні кількості постраждалих від вибухової легкої ЧМТ (лЧМТ) потребує додаткової уваги дослідників та суспільства до неупередженої оцінки ефективності наявних та запровадження новітніх технологій діагностики, лікування та реабілітації цієї складної патології.

▪️У роботі за літературними джерелами окреслено особливості лЧМТ в контексті її стійких наслідків.

▪️Обґрунтовано, що основним фактором збереження симптомів після лЧМТ може бути дисфункція автономної нервової системи, біомаркером якої є варіабельність серцевого ритму (ВСР).

▪️Показано, що експериментальні дані свідчать про значний потенціал показників ВСР у з’ясуванні патофізіології симптомів лЧМТ, а також у забезпеченні об’єктивної кількісної оцінки траєкторії відновлення після травми.

▪️Представлено аргументи на користь клінічної ефективності біологічного зворотного зв’язку з ВСР – як традиційного, так і у середовищі віртуальної реальності – як техніки реабілітації пацієнтів з лЧМТ, здатної покращити їх психологічний стан та функціонування АНС.

▪️Проаналізовано переваги та виклики використання технологій віртуальної реальності в реабілітації лЧМТ.

➡️ Повний текст статті — за посиланням

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Посттравматичний вазоспазм

📌 Посттравматичний вазоспазм (ПТВ) вважається істотною причиною захворюваності та смертності після ЧМТ. На відміну від субарахноїдального крововиливу (САК), вазоспазм після ЧМТ недостатньо вивчений і немає чітких рекомендацій щодо спостереження та ведення.

📄 У дослідженні Retrospective Assessment of the Clinical Timeline and Predictors for Vasospasm Severity in Traumatic Brain Injury Within a Safety-Net Hospital Population проведена ретроспективна оцінка хронології та тяжкості вазоспазму у пацієнтів з ЧМТ (встановленого за результатами транскраніальної доплерографії) в групі лікарень за 6 років.

▪️У дослідженні було виявлено 44 пацієнта: 13 після лЧМТ, 2 – після помірних, 29 – після тяжких ЧМТ. Після лЧМТ вазоспазм був легким у 9 випадках, помірним – в 1 і важким – у 3 випадках. 32 пацієнти мали САК. Середній час до появи (3-й – 4-й день у лікарні) не відрізнявся за тяжкістю вазоспазму, середня тривалість легкого вазоспазму (2,35 дня) відрізнялася від тяжкого вазоспазму (6,73 дня).

▪️При спробі визначення предикторів тяжкості вазоспазму встановлено, що ані наявність САК, ані тяжкість ЧМТ не були пов’язані із тяжкістю вазоспазму.

▪️Зроблено висновок, що ПТВ може розвинутися на ранній стадії, незалежно від тяжкості травми або наявності САК, тому раннє та рутинне спостереження за ПТВ може бути виправданим у всіх хворих в критичному стані із ЧМТ.

📄 У роботі Early and Severe Symptomatic Cerebral Vasospasm After Mild Traumatic Brain Injury описано випадок лЧМТ (14 балів за ШКГ), який ускладнився раннім і важким церебральним вазоспазмом.

▪️Зроблено висновок, що сам по собі показник балів за ШКГ може бути неадекватним предиктором ризику симптоматичного церебрального вазоспазму; щоб оптимізувати ймовірність сприятливого результату, може бути виправданим агресивне інтервенційне лікування, наприклад, із застосуванням внутрішньоартеріальних блокаторів кальцієвих каналів.

📄 У роботі Delayed Vasospasm and Cerebral Ischemia Following Mild Traumatic Brain Injury представлено рідкісний випадок 16-денної затримки церебральної ішемії, спричиненої ПТВ без САК.

▪️Автори наводять загальноприйняту думку, що затримка розвитку ПТВ виникає через запалення, викликане САК. Ризик симптоматичного ПТВ пов’язаний із тяжкістю ЧМТ. Лікування ПТВ традиційно включає засоби, що застосовуються при аневризмальному вазоспазмі, такі як німодипін (Nimodipine); також для лікування ПТВ застосовували внутрішньоартеріальне та внутрішньовенне введення верапамілу (verapamil) та мілринону (milrinone).

▪️Автори прийшли до висновку, що ПТВ є потенційно тяжким ускладненням ЧМТ, при цьому наявність легкої ЧМТ і відсутність САК можуть бути хибно обнадійливими.

📌 У цілому, незначна кількість літературних даних свідчить, що потрібні подальші дослідження для найкращого скринінгу та діагностики ПТВ після лЧМТ та розробки оптимальних втручань.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Вплив зневоднення на симптоми лЧМТ

📄 Дослідження The Effect Of Mild Exercise Induced Dehydration On Sport Concussion Assessment Tool 3 (SCAT3) Scores: A within-subjects design визначало вплив зневоднення, спричиненого фізичним навантаженням, на симптоми лЧМТ, нейропсихологічні показники і постуральну стабільність за оцінками SCAT3 (Sport Concussion Assessment Tool 3) – інструменту оцінки спортивної лЧМТ.

▪️Передовий досвід показує, що медичні працівники, фізичні терапевти та лікарі, обстежуючи пацієнтів із підозрою на лЧМТ, використовують багатогранний підхід та зосереджуються на ряді функцій, включаючи час реакції, короткочасну та довготривалу пам’ять, рівновагу та фізичні симптоми, про які людина повідомляє, відхилення яких від базового рівня використовуються для припущення про можливість лЧМТ.

▪️В ідеалі методи обстеження лЧМТ мають бути одночасно чутливими та специфічними.

📌 Попередні дослідження свідчать, що легке зневоднення (< 2% втрати маси тіла) може змінити результати діагностичних тестів:
▫️зневоднення, спричинене фізичними вправами, особливо у спеку, може перешкоджати когнітивній діяльності
▫️значні зміни показників зорової пам’яті, втоми та тяжкості симптомів (головні болі, запаморочення, уповільнення, труднощі із запам’ятовуванням та труднощі з концентрацією) зафіксовані серед борців зі зневодненням після фізичних навантажень
▫️помилки рівноваги виявили після поєдинків борців, що напередодні знижували вагу

▪️Саме по собі зневоднення не впливає на показники рівноваги, однак фізичні вправи в поєднанні зі зневодненням погіршували ці показники.

▪️Вважають, що зміни пам’яті, часу реакції та рівноваги в результаті зневоднення виникають через можливе зниження нервової спроможності (reduced neural capacity) та негативного впливу зменшення об’єму крові.

▪️Припускають, що поєднання зневоднення та втоми були основними факторами, які змінювали симптоми порівняно з їхнім контрольним рівнем.

▪️У дослідженні 17 учасників без попередніх лЧМТ виконали термонейтральні, збалансовані сесії бігу на біговій доріжці протягом 60 хвилин з інтенсивністю 65-70% максимального ЧСС за віком, у яких або обмежували (0 л/год), або давали рідину (1 л/год, по 250 мл кожні 15 хв). Статус зневоднення визначався як відсоткова зміна маси тіла до та після бігу.

▪️SCAT3 використовувався для оцінки симптомів травми, пам’яті, рівноваги та координації.

▪️Виявлено такі статистично значущі відмінності:
– значення тяжкості симптомів і загальної кількості симптомів після сесій зі зневодненням були значно вищими, ніж у стані відпочинку
– загальна кількість симптомів у стані «нормального» вмісту води в організмі також була значно вищою, ніж у стані відпочинку
— не було виявлено жодних статистично значущих відмінностей для показників рівноваги та координації або пам’яті.

❗️Кількість та тяжкість симптомів, пов’язаних з лЧМТ, про які повідомляли учасники, зросла в результаті зневоднення після фізичних вправ з обмеженням рідини.

▪️Клініцисти повинні під час оцінки пацієнтів з лЧМТ враховувати такі фактори, як стан гідратації, особливо у відповідних кліматичних умовах, які можуть посилити зневоднення.

▪️Клініцистам слід діяти з обережністю і не вважати лЧМТ основною причиною зміни симптомів. Якщо є підозра на дегідратацію, пацієнтам слід надати час для регідратації, щоб провести точну оцінку стану.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Повторювана периферична магнітна стимуляція (rPMS)

Шановна спільното! Серію дописів про фізіотерапевтичні втручання завершує матеріал про rPMS

📌 Повторювана периферична магнітна стимуляція (або черезшкірна магнітна стимуляція, Repetitive peripheral magnetic stimulation, rPMS) — це унікальний інноваційний неінвазивний метод, розроблений для терапевтичної нейромодуляції у пацієнтів з неврологічними захворюваннями та руховими розладами.

Фізичні основи
Під час rPMS котушка зі струмом – джерело швидкого пульсуючого магнітного поля високої інтенсивності – розміщується над ділянками рук, ніг або тулуба для повторюваної стимуляції периферичних нервів, м’язів, спинномозкових корінців.

rPMS може безболісно стимулювати глибокі нервово-м’язові структури, оскільки за допомогою струму, індукованого імпульсним магнітним полем, деполяризує клітинні мембрани нервів і м’язів та викликає потенціали дії в мотонейронах та відповідні скорочення м’язів.

Матеріал Editorial: The use of repetitive peripheral magnetic stimulation (rPMS) in neurological disorders and neurorehabilitation показує можливості використання rPMS у нейрореабілітації – як окремого інструменту або допоміжного засобу для лікування рухових розладів та для зменшення болю.

▪️rPMS порівняно з більш відомою нервово-м’язовою електростимуляцією має кращий потенціал завдяки певним перевагам:
▫️забезпечує незначне зниження струму з відстанню до цільової тканини при активації глибоко розташованих нервових або м’язових волокон, тому потребує меншої інтенсивності струму
▫️є безболісною на більшості частин тіла у більшості людей завдяки незначному залученню ноцицепторів шкіри
▫️впливає на збудливість сенсомоторної системи, що приводить до змін функції нейронів, які сприймаються на кортикальному рівні як вплив нейропластичності, та, у свою чергу, можуть покращити реакцію на наступну фізичну терапію
▫️може імітувати явище скорочення/розслаблення м’язів, що приводить до руху на набагато вищих частотах, ніж це можливо забезпечити вольовими рухами
▫️проста у застосуванні, не потребує електродів, може виконуватись поверх одягу.

❗️ Протипоказана за наявності кардіостимуляторів та імплантованих медичних пристроїв.

▪️Проте установка rPMS більша за розміром та поки що дорожча за обладнання для нервово-м’язової електростимуляції.

▪️Автори зазначають, що rPMS є ефективним інструментом реабілітації після інсульту:
▫️може покращити моторику верхніх кінцівок, силу проксимальних м’язів і результати обмеження активності (але не м’язову спастичність і дистальну силу)
▫️значно покращує швидкість ходьби, навички ходьби та рівноваги.

▪️rPMS у деяких випадках використовують в клінічній практиці для функціонального відновлення, зокрема для зміцнення м’язів: раннє втручання з rPMS на латеральному широкому м’язі після ендопротезування кульшового суглоба покращує м’язову силу, рівновагу стоячи та функцію ходи.

▪️Показано, що rPMS можна застосовувати у пацієнтів з болем і ранами.

▪️Показано, що rPMS трапецієподібних м’язів може зменшити головний біль у профілактичному лікуванні епізодичної мігрені.

▪️На невеликій вибірці попередньо визначені предиктори для виявлення пацієнтів, які відчують найбільші переваги від стимуляції:
▫️нижча частота головного болю та інтенсивність на початковому рівні і діагноз мігрені без супутнього головного болю напруги суттєво пов’язані зі зниженням частоти головного болю на ≥25%
▫️вища інтенсивність стимуляції значно пов’язана зі зниженням інтенсивності головного болю на ≥25%.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Анізотропія білої речовини, ПТСР та дисфункція АНС у ветеранів з лЧМТ

📄 Дослідження Regional associations of white matter integrity and neurological, post-traumatic stress disorder and autonomic symptoms in Veterans with and without history of loss of consciousness in mild TBI мало на меті встановити кореляції між анізотропією у конкретних анатомічних структурах мозку та тяжкістю симптомів і вираженістю автономної дисфункції у 77 ветеранів з лЧМТ.

📌 Методика дослідження передбачала обробку дифузно-зважених зображень (diffusion-weighted images, різновид МР-трактографії) для отримання значень фракційної анізотропії в основних структурах білої речовини.
Для оцінки симптомів ПТСР та лЧМТ використовувались військова версія опитувальника ПТСР (PCL-M) та Шкала нейроповедінкових симптомів (NSI). Вегетативну функцію оцінювали за допомогою моніторингу артеріального тиску та респіраторної синусової аритмії під час статичного позиційного тесту.
Для оцінки потенційного впливу були додані підшкали NSI і PCL-M та факт втрати свідомості при лЧМТ.

▪️ Аналіз включав декілька трактів — пучків, що поєднують різні ділянки мозку, зокрема: гачкуватий пучок (uncinate fasciculus, UNC), та поясний тракт, що з'єднує компоненти лімбічної системи, проходячи від поясної кори до енторинальної (cingulum-angular (infracallosal) bundle, CAB)

▪️Хоча вважається, що ПТСР є переважно психіатричною патологією, відомо про зміни білої речовини при посттравматичному стресовому розладі, хоча механізми цих змін до кінця не вивчені.

▪️У військовослужбовців знижена фракційна анізотропія фронтолімбічних трактів білої речовини (наприклад, гачкуватого пучка) була пов’язана зі страхом і підпороговою симптоматикою ПТСР.

▪️ Відомо, що ПТСР та лЧМТ можуть загострювати одне одного як нейрофізіологічно, так і симптоматично, але механізми цього ще не повністю вивчені. Дослідження, які вивчали нейроповедінкові наслідки лЧМТ, незмінно виявляли, що наявність супутнього ПТСР пов’язана з гіршими результатами за низкою оцінок, включаючи самозвіти про емоційну регуляцію та глобальне функціонування.

▪️Це дослідження продемонструвало регіональну специфічність у взаємозв’язку між цілісністю білої речовини та загальною тяжкістю симптомів, а також вегетативною регуляцією у ветеранів бойових дій.

▪️На ці встановлені зв’язки додатково впливав факт втрати свідомості при лЧМТ, що свідчить про те, що тяжкість травми може бути пов'язана з хронічним стресом через вплив на критичні для регуляції стресу нейроанатомічні структури.

▪️У всій вибірці загальна тяжкість симптомів була позитивно пов’язана з фракційною анізотропією у CAB та негативно пов’язана із фракційною анізотропією у UNC.

▪️У вентро-лімбічній системі мозку CAB і UNC є двома шляхами, пов’язаними з емоційною регуляцією, пам’яттю та вегетативним зворотним зв’язком, які можуть відігравати роль у збереженні симптомів.

▪️ Підтверджено, що симптоми посткомоційного синдрому не є специфічними суто для лЧМТ — ПТСР і лЧМТ можуть мати спільні патофізіологічні механізми, що підкреслює складність віднесення скарг на рахунок конкретного діагнозу.

❗️лЧМТ, особливо з втратою свідомості, може перехрещуватися з проявом симптомів ПТСР, тож комплексна оцінка та лікування лЧМТ у ветеранів, має включати скринінг ПТСР.

▪️Дисфункція тракту UNC є критичною в нейрофізіології тривожних розладів.

▪️Ця вегетативна дисфункція, можливо, відображає вплив хронічного стресу на мозок через погане керування алостатичним навантаженням.

▪️Тракт UNC, що з’єднує орбітофронтальну кору головного мозку з передніми скроневими частками, є особливо вразливим до розривів.
Також він був визначений як потенційна мішень глибокої стимуляції мозку при лікуванні ПТСР.

▪️Зниження цілісності білої речовини в лобно-підкіркових шляхах може погіршити здатність регулювати емоційні та вегетативні функції (через розгальмування мигдалеподібного тіла), що призводить до збільшення загального тягаря стресу.

▪️Висновки дослідження доповнюють існуюче розуміння, що ЧМТ в анамнезі може взаємодіяти з симптомами ПТСР.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

EMDR-терапія ПТСР у пацієнтів з ЧМТ

📄 Стаття Exploration of eye movement desensitization and reprocessing in treating posttraumatic stress-disorder in patients with acquired brain injury: a retrospective case series описує особливості застосування терапії десенсибілізації та переробки за допомогою рухів очей у пацієнтів з ПТСР та набутим ураженням мозку внаслідок травми чи судинної катастрофи.

Попри невеликий обсяг вибірки — лише 16 пацієнтів, дане ретроспективне дослідження містить певні практично цінні міркування.

▪️ Усі пацієнти, окрім ПТСР, мали також діагностовані за критеріями DSM нейрокогнітивні порушення.

▪️Після курсу EMDR спостерігалося значне зменшення симптомів ПТСР на рівні групи, а також індивідуальне статистично та клінічно значуще зниження симптомів ПТСР у більшості пацієнтів. Це було підтверджено значним зменшенням афективного дистресу, про який повідомляли пацієнти у зв’язку з найбільш турбуючим травматичним образом під час курсу EMDR.

▪️ В літературі існує припущення, що симптоми ЧМТ (наприклад, когнітивні порушення, проблеми з регуляцією емоцій, контролем імпульсів) і фізичні проблеми (наприклад, головний біль або проблеми із зором або іншими органами чуття) можуть обмежувати здатність пацієнтів брати участь у терапії ПТСР або отримати користь від неї.

▪️З іншого боку, можна сказати, що EMDR — це проста, відносно коротка психотерапія, яка не сильно покладається на когнітивні функції, і болючі спогади не потребують детального обговорення.

▪️Автори також посилаються на докази щодо користі EMDR у пацієнтів з важкими психотичними розладами та інтелектуальними порушеннями.

▪️Дане дослідження — одне з перших, яке демонструє, що EMDR-терапія справді є здійсненною, а також багатообіцяюче ефективною у пацієнтів з ураженням мозку, когнітивними розладами та ПТСР.

▪️Сесії проводилися як правило щотижня по 90 хвилин, однак за потреби, через когнітивні скарги тривалість зменшували до 45 хвилин.

▪️Лише один пацієнт потребував спрощення інструкцій через афазію, для спрощення було використано протокол EMDR для дітей та підлітків зі спрощеною мовою та візуальними інструкціями.

▪️Для більшості пацієнтів використовувалися рухи очей. Інші види стимулів та декілька стимулів одночасно використовували, якщо рухи очей погіршували соматичні симптоми, наприклад, головокружіння.

▪️Усі пацієнти демонстрували прихильність до терапії, завершили програму та в жодного не було зафіксовано погіршення симптомів ПТСР або побічних ефектів від EMDR сесій.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Перенесення результатів досліджень вибухової ЧМТ з тваринних моделей

📄 Дослідження A biomechanical-based approach to scale blast-induced molecular changes in the brain описує двоетапний підхід для перенесення висновків про спричинені вибухом фізичні і молекулярні зміни у мозку щура на мозок людини, використовуючи комбінацію експериментальних і математичних методів.

▪️Конфлікти в Іраку та Афганістані показали вченим зв’язок між впливом надлишкового тиску вибуху і негативними наслідками для здоров’я військовослужбовців, включаючи погіршення пам’яті та концентрації, а також зміни в поведінці.

▪️Незважаючи на те, що дослідження на тваринах сприяють розширенню знань про вибухову травму, наразі немає прямого методу передачі чи масштабування даних про травму головного мозку, викликану вибухом, від тварин до людей. Щоб усунути цю прогалину, автори розробили методологію моделювання для перетворення, або перекладу, викликаних вибухом змін, виявлених у мозку щурів, для випадку травми голови у людини.

▪️Автори розробили двоетапний підхід, який поєднує експерименти та обчислення, щоб перевести фізичні (біомеханічні) і молекулярні (білкові) зміни в результаті впливу вибухової хвилі на мозок щурів у висновки, що стосуються людського мозку.

▪️На першому етапі цього підходу дослідники піддавали щурів одноразовому впливу вибухової хвилі різної величини, щоб охарактеризувати зміни білка в мозку щурів, спричинені вибухом. Потім вони використали тривимірну високоточну обчислювальну модель мозку щурів для прогнозування індукованих вибухом біомеханічних реакцій, таких як навантаження на тканини мозку, які можуть служити замінниками спостереження змін експресії білка, зокрема GFAP — гліального фібрилярного кислого білка, який є визнаним біомаркером руйнування астроцитів.

▪️Під час другого етапу підходу дослідники провели симуляцію вибуху, використовуючи 3-D високоточну обчислювальну модель голови людини та використавши біомеханічні реакції, визначені на першому кроці, для створення формули масштабування мозку щура до мозку людини та оцінки впливу такої хвилі, що призвела б до подібних реакцій в мозку.

▪️Дослідники визначили еквівалентну експозицію для трьох областей мозку (наприклад, мозолистого тіла, гіпокампу та стовбура мозку), але відзначили специфічні регіонарні відмінності у реакціях мозку, які потребують незалежних математичних формул.

▪️Водночас, автори відзначають суттєві обмеження даного дослідження. Ці перелічені обмеження добре ілюструють загальну складність задачі перенесення результатів з моделей у клінічну практику — навіть з урахуванням того, що моделюванню вибуху на тваринах фактично немає альтернатив.

▪️Серед обмежень:
▫️неможливо відтворити вплив на дрібні судини людського мозку;
▫️визначено біомеханічні кореляти на основі лише GFAP та змін лише протягом 24 годин після вибуху;
▫️коефіцієнти масштабування впливу між щуром і людиною є специфічними для конкретного співвідношення напряму поширення вибухової хвилі та положення голови;
▫️в моделі не представлена фаза негативного тиску після вибуху;
▫️через відсутність імуногістохімічних клінічних даних від людей автори не змогли перевірити прогнозовані зміни GFAP, спричинені вибухом, у мозку людини.

📌 Однак, навіть з урахуванням обмежень, дана робота дає можливість дослідницькому співтовариству використовувати цей підхід у дослідженнях травм головного мозку, спричинених вибухом. Зокрема, розрахунку безпечної експозиції та прогнозування негативних довготривалих наслідків для здоров'я військовослужбовців відповідно до їхніх бойових задач.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Недостатність конвергенції як предиктор ускладнень лЧМТ (+ опитувальник українською)
 
📄 Дослідження Convergence insufficiency as a predictor of poor prognosis after acute mild traumatic brain injury вивчало зв’язок між проявами симптомів недостатності конвергенції (convergence insufficiency) у гострій фазі лЧМТ та ризиком розвитку ускладнень після травми і посткомоційного синдрому.
 
▪️Зазначається, що недостатність конвергенції – поширена проблема пацієнтів з лЧМТ;
▪️загальні симптоми включають зорову втому, двоїння в очах, головні болі або проблеми з концентрацією,
▪️проте відповідне окорухове (окуломоторне) тестування рідко виконується у відділеннях невідкладної допомоги.
 
▪️116 пацієнтів відділення невідкладної допомоги пройшли скринінг за допомогою стандартизованого інструменту з 15 питань, відомого як Опитувальник симптомів недостатності конвергенції (Сonvergence insufficiency symptom survey, CISS), основаного на шкалі Лайкерта для оцінки ймовірності недостатності конвергенції, де «ніколи» – це 0, а «завжди» — 4 бали, з максимально можливим балом 60.

🇺🇦 Опитувальник українською у PDF — 🔗 за посиланням

▪️Виражена симптоматика, пов’язана з недостатністю конвергенції, для дорослих має оцінку 21 бал або вище.
 
▪️У вибірці жінки мали середній бал CISS 14, чоловіки - 10, 28% пацієнтів мали бал CISS ≥ 21.
 
📌 Було встановлено, що вищий бал CISS корелює з
– розвитком посткомоційного синдрому, зокрема головного болю, посттравматичної амнезії, дезорієнтації та відчуття «туману»
– імовірністю госпіталізації під час першого візиту до відділення невідкладної допомоги
– імовірністю повторної госпіталізації через 30 днів через залишкові симптоми.
 
▪️Виявлений зв’язок між недостатністю конвергенції, посткомоційним синдромом та частотою госпіталізації є біологічно обґрунтованим анатомією та фізіологією екстраокулярної моторики.
 
▪️Автори розглядають можливість пошкодження або дисфункції після лЧМТ ділянок мозку, які контролюють очні м’язи: середнього мозку та ядер трьох черепних нервів (окорухового, трохлеарного та відвідного), що іннервують екстраокулярну моторику, а також інших неврологічних областей, які впливають на вергенцію, – фронтальних полів очей, ретикулярної формації, медіального поздовжнього пучка і мозочка.
 
▪️Огляд авторами інших досліджень порушень зору після ЧМТ виявив, що
– 90% осіб з ЧМТ мали сенсомоторний дефіцит зору, найпоширенішими були дефіцити акомодації та вергенції
– найпоширенішими через рік після лЧМТ є розмитість зору, проблеми з читанням, двоїння в очах, втома очей, запаморочення або порушення рівноваги в візуально насиченому середовищі, дефекти поля зору, світлочутливість і дальтонізм
– через три роки після травми приблизно 42% пацієнтів мають порушення вергенції.
 
❗️Автори вважають доцільним для пацієнтів з лЧМТ скринінг симптомів недостатності конвергенції, оскільки вона є прогностичним маркером розвитку посткомоційного синдрому, що дозволяє оптимізувати терапію.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Кетогенна та середземноморська дієти після ЧМТ

(Цей допис є продовженням попереднього на основі огляду Western diet aggravates neuronal insult in post-traumatic brain injury: Proposed pathways for interplay)

▪️На відміну від шкідливого впливу так званої "західної дієти" (ЗД), кетогенна дієта (КД) має захисний ефект як до, так і після ЧМТ.
 
▪️КД має низький потенціал ожиріння та звикання, а також нейропротекторний ефект.

▪️Знижений вміст вуглеводів у КД імітує корисні ефекти обмеження калорій або голодування. За таких умов запаси цукру в організмі вичерпуються, а швидкість глюконеогенезу недостатня для забезпечення швидкого надходження глюкози для задоволення енергетичних потреб мозку.
 
▪️Метаболізм зміщується в бік використання жирів як основного джерела енергії, а катаболізм жирних кислот у печінці посилюється, що приводить до подальшого підвищення рівня кетонових тіл, які служать альтернативним джерелом енергії для мозку, зменшуючи неефективне гліколітичне розщеплення глюкози та збільшене виробництво лактату.
 
▪️Важливо, що КД знижує окислювальний стрес, спричинений ЧМТ, підвищує білкову експресію цитозольних і мітохондріальних антиоксидантних факторів.
 
▪️Вказані процеси можуть зменшити окисне пошкодження, покращити синтез АТФ, збільшити гідроліз АТФ, зменшити запалення та синтез вільних радикалів, а також збільшити аутофагію.
 
▪️Таким чином, на відміну від ЗД, КД може знизити нейрозапалення, пом’якшити пошкодження нейронів та зменшити когнітивні порушення.
 
📌 Зазначається, що КД протягом 72 годин після ЧМТ значно зменшувала вивільнення цитохрому з мітохондрій мозку, що приводило до зниження індукованого мітохондріями апоптозу.
 
▪️Загалом КД може зменшити вплив травм головного мозку шляхом посилення церебральної біоенергетики та метаболізму.
 
▪️Було показано, що на відміну від ЗД, середземноморська дієта (СД) знижує системну інсулінорезистентність, не обов’язково як наслідок модуляції маси тіла.

▪️Інсулін діє як нейропептид і активує передачу сигналів нейронних рецепторів інсуліну, що є критичним для росту, виживання та диференціювання нейронів. Крім того, нейрональна передача сигналів інсуліну посилює нейрогенез, збільшує виживаність нейронів і зменшує нейрозапалення. Все більше доказів вказують на зв’язок резистентності мозку до інсуліну з неврологічними захворюваннями і когнітивними порушеннями.
 
▪️Антиоксиданти та флавоноїди фруктів і овочів у СД пригнічують нейрозапалення, зменшуючи окислювальний стрес і апоптоз.
 
▪️Інші дієти з низьким вмістом жиру також були пов’язані з ефектом сенсибілізації до інсуліну. Проте існує мало досліджень, які вивчали прямий вплив цих дієт на когнітивні функції мозку.
 
▪️Автори відзначають необхідність подальших зусиль для з’ясування механізмів взаємодії між підвищеним споживанням калорій і наслідками ЧМТ, а також актуальність розробки ефективних дієтичних втручань щодо зменшення каскадів вторинних пошкоджень після ЧМТ.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Шановні друзі!

Щодня ми готуємо для вас корисні та цікаві дописи.

Щомісяця ми пропонуємо вам підтримати нашу роботу, "пригостивши нас кавою".

☕️ Горнятко кави — тут

📄 Мета огляду Western diet aggravates neuronal insult in post-traumatic brain injury: Proposed pathways for interplay — обговорення патофізіологічних наслідків так званої "західної дієти", які можуть призвести до загострення наслідків ЧМТ.

▪️Автори розглядають три типові дієти:
ЗД – західну, багату насиченими жирами та рафінованим цукром
КД – кетогенну, багату жирами та з низьким вмістом білків і вуглеводів
СД – середземноморську, багату фруктами, овочами, цільнозерновими продуктами та ненасиченими жирами

▪️Наявні дані свідчать, що дієта, насичена жирами, до або після ЧМТ перешкоджає відновленню після травми через молекулярний зв’язок з дисфункцією мітохондрій, окислювальним стресом, нейрозапаленням та пошкодженням нейронів.

▪️Мозок як джерело енергії може використовувати глюкозу або кетонові тіла — залежно від наявності метаболітів. Метаболічний дисбаланс, що загрожує доступності глюкози без компенсаторної кетогенної відповіді – прямий фактор ризику когнітивних розладів і розладів настрою.

▪️Мітохондрії є унікальними органелами виробництва енергії, проте дисбаланс окислювально-відновного гомеостазу в результаті надмірного вмісту жирів в ЗД може пошкодити ДНК мітохондрій та спричинити дисфункцію мітохондрій, яка критична для нейрогенезу, синтезу нейромедіаторів, виживання нейронів та пластичності.

▪️Встановлено, що ЗД підвищує параметри окислювального стресу, впливаючи на антиоксидантні системи захисту

▪️Показано, що ЗД і ожиріння супроводжуються системними запальними реакціями, які можуть знизити когнітивні функції і погіршити наслідки ЧМТ шляхом загострення нейрозапалення.

▪️У контексті нейрозапалення ЗД асоціюється з підвищеною реактивністю мікроглії. До того ж прозапальні цитокіни, індуковані ЗД, можуть порушувати нейронні ланцюги, залучені до пізнання та пам’яті.

▪️Після ЧМТ також уражається шлунково-кишковий тракт. На фоні підвищеної кишкової проникності (gut permeability) після ЧМТ більше патогенних речовин здатні проникати в судинну систему організму, викликаючи ендотоксемію, яка спричиняє системне запалення, впливає на активовану ЧМТ мікроглію, додатково сприяючи вторинному пошкодженню.

▪️ЗД призводить до дисбактеріозу кишечника, який може додатково погіршити стан запалення та наслідки ЧМТ.

▪️Фізичні вправи можуть уповільнити або зупинити метаболічні зміни, викликані ЗД, і, як наслідок, покращити стан після ЧМТ завдяки впливу на енергетичний метаболізм і синаптичну пластичність.

▪️Ефекти включають антиоксидантну, протизапальну та антиапоптичну дію, а також посилення нейрогенезу та нейропластичності. Фізичні вправи запобігають дисбактеріозу та можуть підвищити продуктивність мітохондрій, послаблюючи негативний вплив ЗД на функцію мозку.

📌 Таким чином, на думку авторів, необхідно докласти більше зусиль задля подолання тягаря харчових звичок минулого століття для зменшення каскадів вторинних пошкоджень після ЧМТ.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Терапія нейрогенного заїкання

📌 The Stuttering Foundation надає наступні рекомендації щодо прийомів терапії мови та мовлення при нейрогенному заїканні:
▪️Уповільнення темпу мовлення: промовляння меншої кількості слів на одному диханні за рахунок збільшення тривалості звуків і слів.
▪️Підкреслення м’якого початку кожної фрази: розслаблені м’язи, адекватна підтримка дихання, повільний та легкий початок видиху та м’який початок першого звуку.
▪️Підкреслення плавності мовлення та використання розслаблення як тіла, так і конкретних м’язів.
▪️Виявлення порушень у мовних моделях та інструктування щодо використання більш відповідних патернів.

▪️Якщо людина висловлює занепокоєння, терапія може включати навчання щодо розладу та консультування щодо зміни ставлення та сприйняття.

▪️Якщо також присутні інші комунікативні розлади, додаткова терапія, спрямована на їх наслідки, також може покращити плавність мовлення.

▪️Розуміння розладу може допомогти сім’ям структурувати ситуації спілкування, щоб найкраще допомогти та покращити спілкування.

▪️Стратегії можуть включати спрощення висловлювань, надання більше часу для відповіді, моделювання повільних, легких моделей мовлення та, загалом, зниження очікувань.

▪️Важливо визнати, що динаміка відновлення після основної травми чи захворювання часто матиме значний вплив на мовлення, і оскільки відновлення після нейротравми може бути повільним — знадобиться терпіння.

📌 Роль психотерапії
▪️Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): багато дорослих, які заїкаються, відчувають занепокоєння через розмовні ситуації. КПТ може бути потужним інструментом для вирішення цієї проблеми. Виявляючи та кидаючи виклик негативним думкам, пов’язаним із заїканням, люди можуть набути впевненості в собі та виробити більш спокійний підхід до спілкування.

▪️Терапія прийняття і відповідальності (ACT): ACT допомагає людям прийняти заїкання як частину свого життя, одночасно надаючи їм можливості досягати цінних цілей спілкування. Завдяки майндфулнес і технікам самоспівчуття ACT може навчити дорослих, які заїкаються, вільно спілкуватися без сорому чи уникання.

📌 Рекомендації з модифікації способу життя (для надання пацієнтам)
Хоча "ліків від заїкання" не існує, деякі прийоми можуть значно покращити плавність спілкування та загальне самопочуття.

▪️Управління стресом: стрес і тривога є відомими тригерами заїкання. Розгляньте такі методи, як медитація, вправи на глибоке дихання або регулярні фізичні вправи, щоб подолати стрес і сприяти більш спокійному мовленню.

▪️Здоровий сон: достатній сон має вирішальне значення для загального самопочуття, а втома може погіршити заїкання у деяких дорослих.

▪️Зменшіть споживання кофеїну та уникайте алкоголю.

▪️Уповільніть темп мовлення: правило не поспішати може допомогти контролювати свою артикуляцію та зменшити напругу.

▪️Зосередьтеся на спілкуванні, а не на досконалості: прагніть до результативного спілкування, а не до бездоганної мови. Не бійтеся перефразувати речення, якщо це необхідно, і пам’ятайте, що періодичне заїкання є цілком нормальним явищем.

▪️Позитивне ставлення: киньте виклик негативним думкам про заїкання та замініть їх твердженнями, пов’язаними зі співчуттям до себе. Зосередьтеся на своїх сильних сторонах як комунікатора та відзначайте свій прогрес.

▪️Приєднайтеся до групи підтримки: обмін досвідом і підбадьорення може значно підвищити вашу впевненість і мотивацію.

Сподіваємося, цей матеріал є корисним, тож діліться рекомендаціями з колегами, а порадами щодо модифікації способу життя — з пацієнтами!

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

ЧМТ як фактор ризику розвитку цукрового діабету у ветеранів

📄 Дослідження Traumatic Brain Injury as a Potential Risk Factor for Diabetes Mellitus in the Veteran Population вивчало потенційну роль ЧМТ як провокуючого фактора для цукрового діабету другого типу у популяції ветеранів.

▪️Гіпофіз і гіпоталамус, розташовані у внутрішньочерепному просторі, є найважливішими структурами для гомеостатичної регуляції майже кожного гормону в організмі людини. Таким чином, ЧМТ викликає не тільки психологічні та когнітивні порушення, але й може порушити роботу ендокринної системи.

▪️Встановлено, що крім високої поширеності хронічної травматичної енцефалопатії (ХТЕ), ветерани мають дуже високий ризик розвитку різних хронічних захворювань. На жаль, немає заходів чи профілактичних засобів, які могли б мати суттєвий вплив на цю складну з медичної точки зору групу пацієнтів. У даному огляді досліджуються кілька важливих факторів, що стосуються як гострої, так і хронічної ЧМТ, які можуть дати додаткове розуміння того, чому ветерани мають тенденцію до захворювання на ЦД2 протягом життя.

▪️Автори зосереджують увагу на унікальній комбінації факторів ризику в цій популяції, які зазвичай не зустрічаються у цивільних. До них належать посттравматичний стресовий розлад, ХТЕ та фактори, пов’язані з професією та способом життя.

▪️Пошкодження гіпофіза може бути наслідком як фізичного впливу, так і венозного інфаркту портальної системи гіпофіза. Клінічні симптоми можуть значно відрізнятися залежно від ступеня ураження, а також відносного дефіциту певних гормонів. Дефіцит гормону росту, як правило, є найпоширенішим при середній та тяжкій ЧМТ. Пошкодження задньої долі гіпофіза може призвести до дефіциту антидіуретичного гормону (АДГ) і окситоцину.

❗️Низький рівень АДГ може спричинити нецукровий діабет, стан, при якому ниркові канальці не здатні реабсорбувати воду.

❗️Симптоми, які виникають внаслідок дефіциту окситоцину, можуть включати труднощі з соціальною взаємодією, соціальними зв’язками та погіршення здатності справлятися з соціально складними ситуаціями.

▪️ПТСР, окрім психологічної симптоматики, також впливає на гомеостаз кортизолу та катехоламінів. Характерним симптомом ПТСР є інтенсивна фізична реакція та підвищена настороженість у відповідь на емоційні тригери, в результаті активація симпатичної нервової системи викликає перебільшену реакцію на нешкідливі подразники.

▪️Це призводить до вивільнення великої кількості катехоламінів, що викликає класичні симптоми тахікардії, гіпервентиляції, потовиділення та суб’єктивного відчуття страху. Хоча можна було б очікувати, що рівень кортизолу при ПТСР також буде підвищеним, його рівні, як це ні парадоксально, нижчі. Це пояснюється гіперчутливістю рецепторів кортизолу. Таким чином, для активації рецепторів потрібна набагато менша концентрація гормону.

❗️І катехоламіни, і кортизол мають сильний гіперглікемічний ефект.

▪️Загальна реакція на стрес у поєднанні з порушенням центральних ендокринних модуляторів призводить до різкого дисбалансу кількох важливих гормонів. Зокрема, надмірне збільшення катехоламінів, кортизолу, глюкагону та гормону росту може значно вплинути на рівень глюкози крові.

▪️Ці гормони тісно пов’язані із симпатичною нервовою системою та діють узгоджено з нею. Таким чином, вони стимулюють глікогеноліз, сприяють гіперметаболічному середовищу, збільшують секрецію глюкагону, знижують рівень інсуліну та підвищують резистентність до інсуліну.

▪️Ізольоване підвищення церебрального гліколізу, яке спостерігається після травми головного мозку, сигналізує про підвищений церебральний попит на глюкозу. На тлі цієї відносно високої потреби в кисні та недостатнього надходження кисню також виникає церебральний ацидоз через накопичення лактату шляхом анаеробного гліколізу.

▪️Ще одним механізмом, що провокує розвиток гіперглікемії, є різні запальні процеси внаслідок ЧМТ.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Підхід CO-OP

У нашому дописі Ерготерапевтичні втручання, спрямовані на когнітивну сферу було згадано підхід CO-OP. У цьому матеріалі його принципи та цінність буде розкрито детальніше.

📌 Когнітивна орієнтація на повсякденну заняттєву ефективність (Cognitive Orientation to daily Occupational Performance, CO-OP; CO-OP Approach) — це терапевтичний підхід для дітей і дорослих, які зазнають труднощів у виконанні навичок, які вони хочуть, потребують або мають виконувати.

▪️CO-OP — це спеціально розроблений, активний клієнтоцентрований підхід, який залучає людину на метакогнітивному рівні до вирішення проблем ефективності. Орієнтований на досягнення успіху, CO-OP базується на спільному встановленні цілей, динамічному аналізі, використанні когнітивних стратегій, керованому дослідженні та стимулююванні.

▪️СО-ОР був розроблений для дітей з порушеннями розвитку, але на сьогодні широко досліджений та доведено ефективний для дорослих, зокрема, з наслідками ЧМТ.

Цілі CO-OP
▫️Набуття навичок
▫️Розвиток когнітивних стратегій
▫️Узагальнення навичок і стратегій на контекст повсякденного життя
▫️Перенесення опанованого на нові навички та контексти.

▪️Однією з суттєвих відмінностей між CO-OP та іншими підходами є те, що CO-OP передбачає більше часу для обговорення того, як саме пацієнт виконує певну діяльність. Мета полягає в тому, щоб скерувати пацієнта до самостійної розробки рішення, а отже розвитку у пацієнта навичок вирішення проблем, які можна перенести на інші види діяльності.

▪️На початку роботи пацієнт має визначити три важливі особисто для нього активності, які і будуть цілями. Для пацієнтів з наслідками ЧМТ іноді використовують картки з повсякденними активностями, щоб допомогти згадати/усвідомити, що саме він регулярно робив до травми, але не може робити (стикається з труднощами в процесі) після травми.

▪️Кероване дослідження (Guided discovery) вимагає багато запитувати, а не говорити, щоб підштовхнути пацієнта до самостійного усвідомлення тих змін, які потрібні для успішного виконання. Згідно результатів досліджень, такий підхід, замість команд та інструкцій, допомагає кращому перенесенню змін на інші задачі та контексти.
Наприклад, для пацієнтів з посттравматичною втомою це може бути навичка розділяти справи на фрагменти, які можна виконати без втоми, та розмежування їх достатніми періодами відпочинку.

▪️У підході СО-ОР фокус — на важливих для пацієнта діях, а не на обмеженнях та їхніх причинах. Тобто, метою роботи буде "розбірливо писати від руки", а не "покращення дрібної моторики".
У аналізі дій важливо фіксувати, що саме не виходить для успішного виконання. Тобто, якщо пацієнт не може їздити на велосипеді, слід зазначити, що у нього проблеми з керуванням для рівної їзди та недостатній тиск на педалі, а не "проблеми з балансом та слабкість м'язів"

▪️ Пацієнтів навчають підходу Ціль-План-Дія-Контроль як універсальній метакогнітивній стратегії.

▪️ В межах стратегій для конкретних активностей пацієнтів навчають, на що саме їм слід звертати увагу та які додаткові дії робити.
Наприклад, зафіксувати аркуш паперу для письма, використовувати лінований папір, стежити за правильним написанням проблемних літер.

▪️ Головними принципами в процесі є:
▫️цікавість та залученість. Процес будується на мотивації пацієнта та самостійному дослідженні
▫️ заохочення навчання за допомогою усіх стандартних технік (підкріплення, підказки, моделювання тощо)
▫️робота над незалежністю. Словесні підказки та фізична підтримка мають припинятися якомога раніше
▫️ заохочення перенесення навичок на інші контексти. СО-ОР передбачає домашні завдання та обговорення, як саме пацієнт робитиме цю ж дію вдома, до яких інших навичок можна застосувати опановане.

Сподіваємося, цей матеріал корисний для фахівців/-чинь, які працюють з пацієнтами з наслідками ЧМТ, тож просимо поширити цей допис серед ваших колег!

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

📄 Згідно з новим дослідженням History of Concussion and Risk of Severe Maternal Mental Illness: A Population-Based Cohort Study, жінки зі струсом мозку в анамнезі мають на 25% вищий ризик серйозних проблем з психічним здоров’ям після пологів.

▪️Дослідження охопило більш ніж 750 000 породіль в Онтаріо в період з 2007 по 2017 рік, із лонгітюдним спостереженням до 14 років після пологів.

▪️Дослідження підкреслює важливість виявлення жінок з лЧМТ в анамнезі на ранніх стадіях пренатальної допомоги та потребу в довгостроковій підтримці з урахуванням травми для збереження їхнього психічного здоров’я.

▪️Автори виявили, що особи з лЧМТ в анамнезі значно частіше мають серйозні проблеми з психічним здоров’ям, такі як невідкладні госпіталізації до психіатричного стаціонару або самоушкодження, і цей ризик зберігається протягом років після пологів.

▪️На думку авторів, це означає, що струс мозку може бути важливим, але рідко враховуваним фактором ризику під час вагітності та післяпологового періоду.

📌 Автори виявили, що серед матерів зі струсом мозку в анамнезі, 11% мали серйозні психічні захворювання, у порівнянні з 7% серед тих, хто не мав струсу мозку. Навіть після коригування результатів з поправками на вік, дохід та історію перенесеного насильства, струс мозку був пов’язаний із вищим на 25% ризиком серйозних психічних захворювань та розладів.

📌 При цьому в осіб без попереднього психіатричного діагнозу перенесений струс мозку збільшив ризик розвитку важкого психічного захворювання матері на 33%, тобто у цій когорті зв'язок є ще сильнішим.

▪️На думку авторів, фізичні та емоційні вимоги, які висуває материнство, можуть посилити проблеми, пов’язані зі струсом мозку. Наприклад, сон має вирішальне значення для відновлення після травми голови, але його депривація є реальністю для багатьох молодих батьків. Когнітивні порушення, чутливість до світла та шуму, а також стрес, пов’язаний з доглядом за немовлям — усе це може посилити симптоми після струсу мозку, що, у свою чергу, з часом може підвищити ризик проблем із психічним здоров’ям.

❗️Враховуючи наявність зв’язку між черепно-мозковою травмою та психічними захворюваннями, дослідники виступають за регулярний допологовий скринінг на наявність струсу мозку в анамнезі, надання доступу до ресурсів для підтримки психічного здоров’я та спецілізованої медичної допомоги в післяпологовому періоді з урахуванням лЧМТ в анамнезі.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Музика у терапії хронічного болю. Ч.2

▪️Дослідження виявили, що суб'єктивна частина музичного сприйняття має значний вплив: самостійно вибрана музика приносить більше задоволення, ніж "нейтральні" твори чи твори, вибрані дослідниками. Очікування задоволення від раніше знайомої музики активує систему винагороди як через очікування позитивного стимулу, так і безпосередньо під час переживання приємної реакції.

▪️Пам'ять має вирішальне значення для сприйняття музики: спогади, які активно згадуються, впливають на формування задоволення від прослуховування. Показано, що 30% популярних пісень минулих років, представлених учасникам, викликали позитивні автобіографічні спогади.

▪️Спогади про минуле в позитивному контексті зазвичай призводять до ностальгії, яка також активує систему винагороди та вивільнення опіоїдів. Музикою, яка викликає ностальгію, в системі винагороди активуються нижня лобова звивина, мозочок, острівець і чорна субстанція. Виявлено, що цінність позитивних автобіографічних спогадів сприймається як подібна до грошової винагороди.

▪️Хоча музичні інтерпретації часто є індивідуальними, узагальненою асоціацією з музикою є танцювальні рухи. Вважається, що мозок налаштований на створення рухів під музику, зокрема, базальні ганглії, сенсорна, моторна та слухова кора активуються та взаємодіють, допомагаючи підтримувати ритм.

▪️Задоволення від руху, пов’язаного з музикою, щодо вивільнення опіоїдів ще недостатньо вивчено, проте ретельно вивченим є зв’язок між фізичними вправами та залежним від руху вивільненням ендогенних опіоїдів. Також виявлено зв’язок між рухом та системою винагороди через смугасте тіло та базальні ганглії.

▪️Відомо про двонаправлений зв’язок між хронічним болем і афективними розладами та стресом: тривалий біль часто призводить до депресії та тривоги, а тривалий і раптовий стрес, інші психологічні фактори можуть спричинити хронічний біль (зокрема психосоматичний) або посилити сприйняття інтенсивності існуючого болю.

▪️Враховуючи, що ендогенні опіоїди діють як регулятори настрою та болю, підвищення рівня опіоїдів після прослуховування музики може сприяти знеболенню або шляхом послаблення самого стресу, або шляхом відновлення виснаженого стресом рівня опіоїдів.

📌 Автори вважають, що створення музичних творів спеціально для знеболювання на основі якостей, пов’язаних з позитивними емоціями, є багатообіцяючим полем для майбутніх клінічних досліджень.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням

Музика у терапії хронічного болю. Ч.1

📄 Огляд Creation of Music-Induced Analgesia in Chronic Pain Patients through Endogenous Opioid Production: A Narrative Review ілюструє можливі механізми знеболювання у пацієнтів з хронічним болем через вивільнення ендогенних опіоїдів після прослуховування музики.

▪️Хронічний біль вражає понад 30% населення планети, і залежність його лікування від препаратів призвела до серйозних проблем: сучасні основні варіанти лікування, такі як ацетамінофен, габапентин і дулоксетин, мають потенційні побічні ефекти, тоді як опіоїдна терапія викликала нинішню "опіоїдну епідемію" з ризиками звикання, гіпералгезії та передозування.

▪️Як більш здоровий альтернативний варіант протягом останніх 20 років активно вивчали знеболюючий ефект музичної терапії. Зв’язок між музикою та її знеболюючим ефектом при хронічному болю (за суб’єктивними оціночними шкалами) добре задокументований у низці досліджень, хоча механізм такого знеболення залишається неясним.

▪️Автори припускають, що під час прослуховування музики основну роль у пацієнтів з хронічним болем відіграє вивільнення ендогенних опіоїдів, таких як енкефаліни, ендорфіни та динорфіни, та їх вплив на знеболення через низхідну схему модуляції болю та лімбічну систему.

▪️Встановлено, що музика викликає вивільнення ендогенних опіоїдів, пов’язаних із задоволенням, і сприяє знеболенню через систему винагороди мозку.

▪️Хоча еволюційно система винагороди призначена для зміцнення поведінки заради виживання, вона часто пов’язана зі стимулами, які просто приємні без прямої винагороди, як-от прослуховування музики.

▪️Від музики, яка виражає задоволення чи щастя, людина, ймовірно, відчуває приємні емоції, подібні до впливу таких в природному оточенні, вони діють як «винагорода», у свою чергу, викликаючи вивільнення ендогенних опіоїдів. Прослуховування музики стає позитивним досвідом, який викликає бажання слухати її в майбутньому.

▪️Можливий механізм впливу музики на знеболення хронічного болю, на думку авторів, полягає у тому, що ендогенні опіоїди зменшують нейрозапалення, яке відповідає за хронізацію болю, впливаючи на вивільнення цитокінів. Важливий фактор, який слід враховувати – деякі з ендогенних опіоїдів впливають на імунну систему та створюються в ній, тоді як опіоїди, що вивільняються після впливу приємних подразників, є нейрональними.

🎵 Таким чином, музична терапія є нехімічним, неінвазивним та економічно ефективним втручанням. Музика практично нешкідлива та доступна для повторюваної терапії, яку потребують пацієнти з хронічним болем.

🧠🩶 З повагою, RecoWARy — Фахівцям/-чиням